До карбапенемів належать:
Ертапенем
Іміпенем
Меропенем
Тебіпенем
Карбапенеми — це парентеральні бактерицидні бета-лактамні антибіотики з надзвичайно широким спектром дії. Вони активні проти таких мікроорганізмів:
Грамнегативні бацили
Більшість Enterobacterales (у тому числі ті, що виробляють бета-лактамазу AmpC та бета-лактамазу розширеного спектра [ESBL], хоча мінімальна інгібуюча концентрація [МІК] іміпенему є дещо вищою для Proteus mirabilis)
Чутливі до метициліну стафілококи та стрептококи, зокрема Streptococcus pneumoniae (за винятком можливих штамів зі зниженою чутливістю до пеніциліну)
Більшість штамів Enterococcus faecalis і багато штамів Pseudomonas aeruginosa, зокрема резистентні до пеніцилінів і цефалоспоринів широкого спектра, є чутливими до іміпенему та меропенему, але резистентними до ертапенему. Однак меропенем є менш активним проти E. faecalis, ніж іміпенем. Карбапенеми є активними синергістами стосовно P. aeruginosa в разі їх застосування з аміноглікозидами. Однак E. faecium, Stenotrophomonas maltophilia та метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до таких лікарських засобів.
Іміпенем і меропенем проникають у спинномозкову рідину під час запалення мозкових оболон. Меропенем застосовують для лікування менінгіту, зумовленого грамнегативними бацилами. Іміпенем не застосовується для лікування менінгіту, оскільки він може спричиняти судоми. Більшість судом виникають у пацієнтів із відхиленнями з боку центральної нервової системи або нирковою недостатністю та в тих, які отримують невідповідні високі дози.
Резистентність до карбапенемів
Часте застосування карбапенемів призвело до розвитку певної резистентності до них. Це спричиняє занепокоєння, оскільки карбапенеми часто є останнім варіантом для лікування інфекцій, зумовлених полірезистентними грамнегативними мікроорганізмами, особливо тими, що виробляють AmpC та бета-лактамази широкого спектра, які інактивують більшість бета-лактамних антибіотиків, за винятком карбапенемів.
Найпоширенішим механізмом резистентності до карбапенемів є
Продукування карбапенемази
Однак резистентність до карбапенемів також може бути опосередкована відсутністю або зміною поринових каналів, експресією ефлюксних насосів чи модифікацією пеніцилін-зв’язувального білка (PBP).
Багато карбапенемаз кодуються плазмідами, що сприяє поширенню генів резистентності серед мікроорганізмів одного виду або навіть серед різних видів бактерій. Якщо в пацієнта виявляють патогенні мікроорганізми, що виробляють карбапенемазу, необхідно вжити запобіжних заходів щодо запобігання поширенню інфекції та виконати посилену дезінфекцію об’єктів довкілля.
Нові інгібітори бета-лактамази — авібактам, релебактам і ваборбактам, можуть пригнічувати більшість карбапенемаз, але є неефективними проти метало-бета-лактамаз (тип карбапенемази, який використовує хімічно активний цинк в активному центрі для руйнування карбапенемів). Поєднання авібактаму з цефтазидимом, ваборбактаму з меропенемом або релебактаму з іміпенемом підвищує активність проти патогенних мікроорганізмів, які виробляють серинові карбапенемази. Прикладами серинових карбапенемаз є карбапенемаза Klebsiella pneumoniae (KPC) і бета-лактамази OXA.
Застосування карбапенемів під час вагітності та годування грудьми
Деякі дослідження на тваринах свідчать про те, що карбапенеми, зокрема іміпенем, можуть бути пов'язані з токсичністю для плода, але ці ефекти відрізняються залежно від тваринної моделі та препарату карбапенему, що використовувався.
Дані щодо безпечності для вагітних пацієнток обмежені, тому не можна виключати ризик для плода. Вагітним пацієнткам карбапенеми слід призначати лише тоді, коли безпечніші антибіотики не підходять.
Карбапенеми виділяються в грудне молоко у відносно низьких концентраціях, але дані щодо цього обмежені, тому не можна повністю виключати ризик для немовлят. Якщо карбапенеми використовуються під час грудного вигодовування, вони можуть змінювати мікробіоту кишечника у немовлят, тому слід спостерігати за немовлятами на предмет шлунково-кишкової токсичності.
