Телаванцин, далбаванцин, тейкопланін і орітаванцин — це ліпоглікопептиди, які є напівсинтетичними антибактеріальними препаратами, схожими на глікопептиди (наприклад, ванкоміцин).
Ліпоглікопептиди чинять бактерицидну дію тільки стосовно грампозитивних бактерій. Ці антибіотики пригнічують синтез клітинної стінки бактерій і порушують цілісність клітинної мембрани.
Фармакокінетика ліпоглікопептидів
Ліпоглікопептиди не всмоктуються після перорального прийому та доступні тільки у вигляді лікарської форми для в/в введення. Ліпоглікопептиди добре проникають у секрет легеневого епітелію та пухирі на шкірі.
Період напіввиведення телаванцину становить 7–9 годин, а постантибіотичний ефект — приблизно 4 години. Його застосовують один раз на добу. Телаванцин виводиться нирками, тому в пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно коригувати дозу.
Далбаванцин має подовжений період напіввиведення — від 204 до 346 годин, як і орітаванцин, період напіввиведення якого становить 245–393 години, тому ці лікарські препарати можна застосовувати у режимах одноразової дози або один раз на тиждень.
Показання до застосування ліпоглікопептидів
Ліпоглікопептиди активні проти широкого спектра грампозитивних бактерій, у тому числі таких:
E. faecium
Staphylococcus aureus, зокрема метицилін-резистентний або помірно ванкоміцин-резистентний S. aureus.
Орітаванцин є активним проти ванкоміцин-резистентних штамів ентерококів (VRE), які мають ген vanA. Далбаванцин і телаванцин не активні проти цих мікроорганізмів. Далбаванцин, орітаванцин і телаванцин активні проти vanB VRE. Всі три ліпоглікопептиди активні проти S. aureus і S. epidermidis незалежно від їх чутливості до метициліну. Лише орітаванцин активний проти ванкоміцин-резистентного S. aureus.
Телаванцин застосовують для лікування ускладнених інфекцій шкіри та структур шкіри, а також для лікування госпітальної та ШВЛ-асоційованої бактеріальної пневмонії, зумовленої чутливими ізолятами S. aureus.
Ліпоглікопептиди тривалої дії — далбаванцин і орітаванцин, застосовують для лікування гострих бактерійних інфекцій шкіри та структур шкіри, і вони все ще вивчаються як засоби для лікування інвазивніших інфекцій.
Протипоказання до застосування ліпоглікопептидів
Ліпоглікопептиди протипоказані пацієнтам з алергією на них. Їх слід з обережністю застосовувати в пацієнтів з алергією на ванкоміцин або інші глікопептиди, оскільки можлива перехресна реактивність.
Застосування ліпоглікопептидів під час вагітності та годування грудьми
Ліпоглікопептиди мали певний несприятливий вплив на розвиток плода у тварин; дані щодо безпечності у вагітних жінок обмежені. Ліпоглікопептиди слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли потенційна користь для пацієнтки перевищує потенційні ризики для плода.
Даних щодо екскреції в людське грудне молоко немає, але відомо, що ліпоглікопептиди виділяються в грудне молоко щурів.
Побічні ефекти ліпоглікопептидів
До частих побічних ефектів ліпоглікопептидів належать такі:
Нудота та блювання
Порушення смаку
Утворення піни на сечі
Телаванцин та орітаванцин можуть протягом певного періоду часу спричиняти несправжнє підвищення показників коагулограми (протромбіновий час/частковий тромбопластиновий час [ПЧ/ЧТЧ]). Тому взяття крові для зазначених аналізів слід проводити перед введенням цих антибіотиків. Далбаванцин штучно не подовжує ПЧ або ЧТЧ. Телаванцин впливає на результати аналізу на білок у сечі.
До значущих побічних ефектів належать:
Підвищена смертність у пацієнтів із вже існуючим порушенням функції нирок середнього/тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хвилину), які отримували лікування телаванцином із приводу госпітальної або вентилятор-асоційованої бактеріальної пневмонії порівняно з ванкоміцином
Опосередковані гістаміном свербіж і гіперемія обличчя, шиї та плечей подібні до реакції на інфузію ванкоміцину.
Нефротоксичність, яка виникає частіше в разі застосування телаванцину, ніж ванкоміцину, але не спостерігалася при застосуванні далбаванцину чи орітаванцину
Під час застосування телаванцину — подовження інтервалу QTc
Нефротоксичність у разі застосування телаванцину частіше спостерігається в пацієнтів із вже існуючим порушенням функції нирок, захворюваннями, які сприяють порушенню функції нирок (наприклад, цукровий діабет, гіпертензія, серцева недостатність) або при застосуванні потенційно нефротоксичних препаратів. Функцію нирок слід оцінювати до початку застосування телаванцину та контролювати не рідше ніж кожні 48–72 години.
Свербіж і почервоніння, пов'язані зі швидкою інфузією ліпоглікопептидів, можна попередити, вводячи препарати повільніше, якщо у пацієнта з'являються ці ознаки.
Подовження інтервалу QTc спостерігалося в здорових учасників клінічних досліджень телаванцину, тому телаванцин слід застосовувати з обережністю або не застосовувати взагалі в пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що подовжують інтервал QT. Не слід застосовувати телаванцин у пацієнтів із вродженим синдромом подовженого інтервалу QT, відомим подовженням інтервалу QTc, декомпенсованою серцевою недостатністю або вираженою гіпертрофією лівого шлуночка (пацієнти з цими розладами не допускалися до участі в клінічних дослідженнях).
Міркування щодо дозування ліпоглікопептидів
У пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв дози далбаванцину слід зменшити. Пацієнтам, які регулярно отримують гемодіаліз, корекція дози не рекомендована.
Орітаванцин не потребує корекції дози при захворюваннях нирок, проте відповідні дослідження для обґрунтування рекомендацій для пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися.
Дозування телаванцину базується на кліренсі креатиніну, тому пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв дозу слід зменшити.
