Монобактами — це парентеральні бета-лактамніантибіотики, що чинять бактерицидну дію.
На цей час азтреонам є єдиним доступним монобактамом. Азтреонам має активність, подібну до активності цефтазидиму, проти таких мікроорганізмів:
Enterobacterales, які не виробляють AmpC бета-лактамазу, бета-лактамазу розширеного спектра (ESBL) або карбапенемазу Klebsiella pneumoniae (KPC)
Азтреонам не діє проти анаеробів. Грампозитивні бактерії резистентні до азтреонаму (на відміну від цефалоспоринів). Азтреонам діє синергічно з аміноглікозидами.
Азтреонам має структурну подібність лише з деякими іншими бета-лактамними антибіотиками, що робить перехресну гіперчутливість малоймовірною, за винятком цефтазидиму та цефідероколу, які мають подібні R1-бічні ланцюги. Тому азтреонам застосовують переважно для лікування інфекцій тяжкого ступеня, зумовлених аеробними грамнегативними бацилами (в тому числі менінгіту), в пацієнтів із серйозною алергією на бета-лактамні антибіотики, які, незважаючи на це, потребують лікування бета-лактамами. Азтреонам також є нечутливим до метало-бета-лактамаз і тому може бути корисним для лікування деяких інфекцій, за яких резистентність до інших бета-лактамних антибіотиків опосередкована цим ферментом.
Для охоплення будь-яких підозрюваних грампозитивних видів або анаеробів додають інші антибіотики.
Дозу азтреонаму знижують у разі ниркової недостатності.
