Кліндаміцин

Кліндаміцин добре всмоктується після перорального прийому, а також може вводитися парентерально. Кліндаміцин добре розподіляється в біологічних рідинах, за винятком спинномозкової рідини; він концентрується в фагоцитах. Більшість лікарського засобу метаболізується; метаболіти виділяються із жовчю та сечею.

Спектр дії кліндаміцину подібний до спектра макроліду еритроміцину (див. таблицю Деякі аспекти клінічного застосування макролідів), за винятком таких характеристик кліндаміцину:

• Ефективний для лікування інфекцій, зумовлених анаеробами (особливо видами Bacteroides, у тому числі Bacteroides fragilis), позалікарняними метицилін-резистентними штамами Staphylococcus aureus і резистентними до макролідів штамами Streptococcus pneumoniae, чутливими до кліндаміцину

• Не має достовірної активності проти мікоплазми, хламідій, видів Chlamydophila та легіонел

Аеробні грамнегативні бацили й ентерококи є резистентними до цього лікарського засобу.

Кліндаміцин зазвичай застосовують для лікування анаеробних інфекцій; однак у деяких регіонах спостерігається розвиток резистентності до кліндаміцину в цих мікроорганізмів. Оскільки такі інфекції часто зумовлені аеробними грамнегативними бацилами, також застосовують додаткові антибіотики. Кліндаміцин є частиною комбінованої терапії в таких ситуаціях:

• Разом із пеніциліном для лікування інфекцій, зумовлених токсигенними стрептококами (оскільки кліндаміцин знижує вироблення токсину бактеріями)

• Разом із піриметаміном для лікування церебрального токсоплазмозу

• Разом із хініном для лікування бабезіозу або тропічної малярії

• Разом із примахіном для лікування пневмонії, зумовленої Pneumocystis jirovecii

Кліндаміцин можна застосовувати для лікування інфекцій (наприклад, інфекцій шкіри та м’яких тканин) у громадах, де поширені специфічні для цих громад метицилін-резистентні штами Staphylococcus aureus (CA-MRSA); ефективність кліндаміцину залежить від резистентності місцевих штамів.

Кліндаміцин можна застосовувати для лікування інфекцій, зумовлених штамами, чутливими до кліндаміцину й еритроміцину. Однак деякі штами CA-MRSA чутливі до кліндаміцину та резистентні до еритроміцину; резистентність таких штамів до еритроміцину може бути зумовлена механізмом активного ефлюксу або модифікацією рибосомальної мішені. Якщо інфекційний штам чутливого до кліндаміцину CA-MRSA є резистентним до еритроміцину внаслідок механізму ефлюксу, очікується, що пацієнти відповідатимуть на лікування кліндаміцином. Однак якщо штам є резистентним до еритроміцину внаслідок модифікації рибосомальної мішені, пацієнти можуть клінічно не відповідати на кліндаміцин, оскільки під час терапії кліндаміцином можуть виникати певні мутації. Такі мутантні мікроорганізми резистентні до кліндаміцину й еритроміцину внаслідок конститутивної модифікації рибосомальної мішені. («Конститутивний» означає, що резистентність зберігається постійно, незалежно від наявності індуктора, такого як еритроміцин.)

Резистентність до еритроміцину внаслідок ефлюксу можна відрізнити від резистентності, зумовленої індукованою модифікацією рибосомальної мішені, за допомогою часто застосовуваного подвійного диско-дифузійного методу (D-тест). Диск із кліндаміцином розміщують на стандартній відстані від диска з еритроміцином на агарі, на якому посіяно стандартний інокулят досліджуваного штаму CA-MRSA. Зона пригнічення росту (подібна до букви «D») навколо диска з кліндаміцином зі сплющеною зоною біля диска з еритроміцином вказує на індуковану рибосомальну резистентність. Пацієнти з інфекцією середнього або тяжкого ступеня, зумовленою штамом CA-MRSA з індукованою рибосомальною резистентністю, та позитивним результатом аналізу в D-тесті не повинні отримувати лікування кліндаміцином.

Кліндаміцин не можна застосовувати для лікування інфекцій центральної нервової системи (крім церебрального токсоплазмозу), оскільки він погано проникає в головний мозок і спинномозкову рідину.

Місцево кліндаміцин застосовують для лікування акне.

Кліндаміцин протипоказаний пацієнтам, в яких була на нього алергічна реакція. Його слід застосовувати з обережністю в пацієнтів, в яких в анамнезі були випадки регіонального ентериту, виразкового коліту або антибіотик-асоційованого коліту.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах, яким вводили кліндаміцин, не виявили ризиків для плода. У клінічних дослідженнях за участю вагітних жінок кліндаміцин, який вводили протягом 2-го та 3-го триместрів, не спричиняв збільшення частоти вроджених вад. За наявності медичних показань кліндаміцин можна застосовувати під час вагітності.

Кліндаміцин проникає в грудне молоко. Застосування під час годування грудьми не рекомендується.

Основним побічним ефектом кліндаміцину є

• Діарея, асоційована з Clostridioides (раніше Clostridium) difficile (псевдомембранозний коліт)

Кліндаміцин сильніше пов'язаний з колітом, зумовленим C. difficile, ніж будь-який інший антибіотик, і має попередження про цей побічний ефект у чорній рамці. Ймовірність виникнення діареї, асоційованої з C. difficile, після застосування кліндаміцину приблизно в 20 разів більша, ніж за відсутності антибіотиків, тоді як при застосуванні інших антибіотиків, включаючи фторхінолони та цефалоспорини, ймовірність виникнення діареї, асоційованої з C. difficile, приблизно в 5 разів перевищує таку ймовірність за відсутності антибіотиків.

Можуть виникати реакції гіперчутливості. Найбільш поширеним побічним ефектом є легкий або помірний макулопапульозний висип, але також повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз.

Кліндаміцин може подовжувати інтервал QT, особливо у пацієнтів із кількома факторами ризику подовження QT.

Якщо кліндаміцин не запивати водою, він може спричинити езофагіт.

Коригувати дозу в разі ниркової недостатності не потрібно. Кліндаміцин застосовують кожні 6–8 годин.