Legionella pneumophila — це грамнегативний бацила, який найчастіше викликає пневмонію з позалегеневими ознаками. Для діагностики потрібні специфічні живильні середовища, серологічне дослідження або аналіз сечі на антигени, або полімеразна ланцюгова реакція. Лікування полягає у застосуванні макролідів, фторхінолонів або доксицикліну.
Legionella pneumophila вперше була виділена в 1976 році після спалаху на з'їзді Американського легіону в Філадельфії, штат Пенсильванія, — звідси і пішла назва «хвороба легіонерів». Це захворювання є пневмонічною формою інфекції, яка зазвичай викликається Legionella pneumophila серогрупи 1. Непневмонічна інфекція називається «гарячкою Понтіак», яка проявляється як фебрильне вірусоподібне захворювання.
Передача видів Legionella
Мікроорганізми Legionella часто присутні в ґрунті та прісній воді. Природним резервуаром для цих бактерій є амеби, присутні у прісній воді. Мікроорганізми Legionella можуть потрапляти до водопровідної системи будівель через прісноводні джерела. Будинкові водогони часто є джерелом спалаху легіонельозів. Тепла температура води від 25 до 40 °C (від 77 до 104 °F) підтримує найвищі концентрації мікроорганізму в водопровідних системах. Мікроорганізми Legionella проникають у біоплівку, яка утворюється всередині водопровідних труб та резервуарів. Інфікування зазвичай відбувається шляхом вдихання аерозолів (або рідше аспірації) зараженої води (які утворюються душовими лійками, зволожувачами, декоративними фонтанами, джакузі, гарячими ваннами або вежами охолодження води для кондиціонування повітря).
Легіонельоз не передається від людини до людини, хоча в 2016 році був зареєстрований один ймовірний випадок (1).
Довідковий матеріал щодо передачі
1. Correia AM, Ferreira JS, Borges V, et al: Probable person-to-person transmission of Legionnaires' disease. N Engl J Med 374(5):497–498, 2016. doi: 10.1056/NEJMc1505356
Захворювання, викликані видами Legionella
Легіонельоз виникає частіше та перебігає тяжче в наступних осіб:
Люди похилого віку
Пацієнти з діабетом або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ)
Пацієнти, які палять
Пацієнти з ослабленим імунітетом (зазвичай зі зниженим клітинно-опосередкованим імунітетом)
Легені є найпоширенішим місцем інфекції — може виникати позалікарняна та внутрішньолікарняна пневмонія.
Позалегеневий легіонельоз зустрічається рідко і виникає переважно у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Прояви включають абсцеси (наприклад, мозку, селезінки, м'язів), синусит, міокардит, перикардит, ендокардит нативного та протезного клапанів, а також інфекції хірургічних ран, судинних трансплантатів, нативних та протезних суглобів. Більшість з них виникають як дисеміновані ускладнення пневмонії, навіть якщо первинний легеневий процес вже міг розрішитися. Первинні випадки без супутньої або недавньої пневмонії зустрічаються рідко.
Симптоми та ознаки легіонельозів
Інкубаційний період хвороби легіонерів складає від 2 до 10 днів. Вона проявляється у вигляді грипоподібного синдрому із гострою гарячкою, ознобом, нездужанням, міалгією, головним болем або сплутаністю свідомості. Також часто виникають нудота, рідкі випорожнення або водяниста діарея, біль у животі, кашель і артралгія. Пневмонічні прояви можуть включати задишку, плевритний біль і кровохаркання. На фоні підвищення температури тіла, особливо у тяжких випадках, може виникати брадикардія.
Загальний рівень смертності для спорадичних випадків становить приблизно від 10 до 15%, але може досягати 40% у пацієнтів з внутрішньолікарняними інфекціями, літніх людей та пацієнтів з ослабленим імунітетом (1).
Довідковий матеріал щодо симптомів та ознак
1. Jespersen S, Søgaard OS, Schønheyder HC, Fine MJ, Ostergaard L. Clinical features and predictors of mortality in admitted patients with community- and hospital-acquired legionellosis: a Danish historical cohort study. BMC Infect Dis. 2010;10:124. Published 2010 May 21. doi:10.1186/1471-2334-10-124
Діагностика легіонельозів
Пряме фарбування флуоресцентними антитілами
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
Посів мокротиння або рідини бронхоальвеолярного лаважу з використанням специфічних живильних середовищ
Швидкий аналіз сечі на антигени (тільки для L. pneumophila серогрупи 1)
Час від часу використовується пряме фарбування флуоресцентними антитілами харкотиння або рідини від бронхоальвеолярного лаважу, але воно потребує експертної оцінки. Крім того, доступна ПЛР із ДНК-зондами, що може допомогти визначити шляхи передачі.
Аналіз сечі на антигени є на 60–95% чутливим і на > 98% специфічним через 3 дні після появи симптомів, але виявляє лише L. pneumophila серогрупи 1 (1), на долю якої припадає 65–90% випадків (2, 3). Парні дослідження антитіл у гострій фазі та фазі реконвалесценції можуть призвести до відстроченої діагностики. Діагностичними вважаються 4-разове зростання титру антитіл або титр антитіл у гострій фазі ≥ 1:128.
Діагноз хвороби легіонерів виставляється за результатами посіву харкотиння або рідини від бронхоальвеолярного лаважу з чутливістю від 20 до 95% залежно від тяжкості захворювання. Посіви крові є ненадійними. Потрібні специфічні живильні середовища. Повільний ріст на лабораторних середовищах може затримати ідентифікацію на 3–5 днів.
КАВАЛЛІНІ ДЖЕЙМС (CAVALLINI JAMES) / BSIP / НАУКОВА ФОТОБІБЛІОТЕКА
Необхідно провести рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Зазвичай воно виявляє плями та швидко асиметрично прогресуючі інфільтрати (навіть на фоні ефективної антибіотикотерапії) з невеликим плевральним випотом або без нього.
Відхилення лабораторних показників часто включають гіпонатріємію, гіпофосфатемію, підвищені рівні амінотрансферази та С-реактивного білка.
Довідкові матеріали щодо діагностики
1. Gassiep I, Armstrong M, Heather CS, Norton RE: Utility of the Legionella urinary antigen. Intern Med J 49(8):1050–1051, 2019. doi: 10.1111/imj.14381
2. Yu VL, Plouffe JF, Castellani Pastoris M, et al: Distribution of Legionella species and serogroups isolated by culture in patients with sporadic community-acquired legionellosis: An international collaborative survey. J Infect Dis 186(1):127–128, 2002. doi: 10.1086/341087
3. Avni T, Bieber A, Green H, et al: Diagnostic accuracy of PCR alone and compared to urinary antigen testing for detection of Legionella spp.: A systematic review. J Clin Microbiol 54(2):401–411, 2016. doi: 10.1128/JCM.02675-15
Лікування легіонельозів
Фторхінолони
Макроліди (бажано азитроміцин)
Іноді доксициклін
Режимом, якому надається перевага, є респіраторні фторхінолони (наприклад, левофлоксацин або моксифлоксацин), які застосовують внутрішньовенно або перорально протягом 7–14 днів, а в пацієнтів із серйозним імунодефіцитом іноді до 3 тижнів.
Застосування азитроміцину (5–10 днів) є ефективним. Кларитроміцин і еритроміцин можуть бути менш ефективними і їх слід застосовувати лише при легкій пневмонії у пацієнтів без імунодефіциту.
Доксициклін є альтернативою для лікування легкої пневмонії в імунокомпетентних пацієнтів.
Додавання рифампіну не рекомендується, оскільки користь не була доведена і існує ймовірність заподіяння шкоди.
Гарячка Понтіак проходить сама по собі без лікування та не викликає тривалих проблем.
Ключові моменти
L. pneumophila зазвичай викликає легеневу інфекцію; вона рідко спричиняє позалегеневі інфекції (найчастіше вражає серце).
Зараження інфекцією, викликаною L. pneumophila, зазвичай відбувається шляхом вдихання аерозолів (або рідше шляхом аспірації) зараженої води; вона не передається від людини до людини.
Діагноз виставляється за допомогою прямого фарбування флуоресцентними антитілами або полімеразної ланцюгової реакції. Посіви харкотиння або рідини бронхоальвеолярного лаважа є точними, але результати можуть бути отримані через 3–5 днів.
Лікування передбачає застосування респіраторних фторхінолонів (наприклад, левофлоксацину) або азитроміцину. Доксициклін є альтернативою для лікування легкої пневмонії в імунокомпетентних пацієнтів.
Додаткова інформація
Може бути корисним наведений нижче англомовний ресурс. Зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цього ресурсу.
Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC): Легіонельоз (хвороба легіонерів і гарячка Понтіак)
