Меліоїдоз — це інфекція, викликана грамнегативними бактеріями Burkholderia pseudomallei (раніше Pseudomonas pseudomallei). Прояви включають пневмонію, септицемію та локалізовану інфекцію в різних органах. Діагноз виставляється за результатами фарбування і посіву. Необхідно тривале лікування антибіотиками, такими як цефтазидим.
Burkholderia pseudomallei може бути ізольована із проб ґрунту та води та є ендемічним у Південно-Східній Азії, Австралії, Центральній, Західній та Східній Африці, Індії, Близькому Сході та Китаї. Спорадичні випадки все частіше виявляються в Карибському басейні, Мексиці, Центральній і Південній Америці. Мікроорганізм був виявлений у ґрунті на півдні Сполучених Штатів Америки, але майже всі випадки в Сполучених Штатах Америки виникають після подорожей до ендемічних районів. Ризик зараження меліоїдозом найвищий у мандрівників, екотуристів, військовослужбовців, будівельників, шахтарів та інших людей, які в ендемічній місцевості при контакті із забрудненим ґрунтом або водою можуть інфікуватися бактеріями.
Люди можуть заразитися меліоїдозом шляхом забруднення подряпин або опіків шкіри, проковтування або інгаляції, але не безпосередньо від інфікованих тварин або інших людей.
У ендемічних областях може виникати меліоїдоз у пацієнтів з
Хронічна хвороба нирок або хронічна хвороба легень
Імунодефіцити, включаючи ВІЛ/СНІД
Меліоїдоз також є потенційним збудником, що може використовуватися у біотероризмі.
Симптоми та ознаки меліоїдозу
Меліоїдоз може проявлятися гостро або залишатися латентним протягом багатьох років після неявної первинної інфекції. Смертність становить < 10% (1), за винятком гострого септицемічного меліоїдозу, який часто закінчується смертю.
Найчастішою формою є гостра легенева інфекція. Вона може бути я легкою, так і проявлятися у вигляді генералізованої некротичної пневмонії. Початок може бути раптовим або поступовим, із головним болем, анорексією, плевритичним або ниючим болем у грудях, а також генералізованою міалгією. Гарячка зазвичай досягає рівня > 39 °C. Характерними є кашель, тахіпное та хрипи. У харкотинні можуть бути прожилки крові. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки зазвичай демонструє консолідацію верхньої частки, яка часто кавітує та нагадує картину туберкульозу. Також можуть виникати ураження лімфовузлів, тонкостінні кісти та плевральний випіт. Кількість лейкоцитів коливається від норми до 20 000/мкл (20 × 109/л).
Гостра септицемічна інфекція починається різко, з ознаками септичного шоку і поліорганного ураження, що проявляються дезорієнтацією, сильною задишкою, сильним головним болем, фарингітом, кольками у верхній частині живота, діареєю та пустульозними ураженнями шкіри. Присутня висока температура, гіпотензія, тахіпное, яскраве еритематозне почервоніння та ціаноз. М’язова болючість може бути вкрай вираженою. Іноді виникають ознаки артриту або менінгіту. Легеневі ознаки можуть бути відсутніми або можуть включати хрипи та шум тертя плеври.
Локалізована гнійна інфекція може виникати майже в будь-якому органі, але найчастіше вона зустрічається в місці інокуляції в шкіру (або легені) та в регіонарних лімфатичних вузлах. Типові метастатичні ділянки інфекції включають печінку, селезінку, нирки, простату, кістки та скелетні м’язи. Серед дітей у Таїланді поширений гострий гнійний паротит. Пацієнти можуть бути афебрильними.
Довідковий матеріал щодо симптомів та ознак
1. Currie BJ, Mayo M, Ward LM, et al. The Darwin Prospective Melioidosis Study: a 30-year prospective, observational investigation. Lancet Infect Dis. 2021;21(12):1737-1746. doi:10.1016/S1473-3099(21)00022-0
Діагностика меліоїдоза
Фарбування та посів
B. pseudomallei можна виявити в ексудатах шляхом фарбування метиленовим синім або за Грамом, а також за допомогою посіву. Посіви крові часто залишаються негативними, за винятком випадків вираженої бактеріємії (наприклад, септицемії). Серологічні дослідження часто є ненадійними в ендемічних областях, оскільки позитивні результати можуть бути викликані перенесеною раніше інфекцією. У кількох ендемічних країнах доступні різні тести на визначення антигенів і нуклеїнових кислот.
Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки зазвичай демонструє нерегулярні, вузлові (від 4 до 10 мм) ущільнення, але також може виявити дольові інфільтрати, двосторонню бронхопневмонію, випіт або вогнища ураження у вигляді порожнин.
Ультразвукове дослідження або КТ печінки, селезінки та простати, ймовірно, слід проводити для виявлення абсцесів, які часто мають вигляд бджолиних стільників та можуть бути присутніми незалежно від клінічних проявів. Можуть пальпуватися печінка та селезінка.
Печінкові проби, аспартатамінотрансфераза (АСТ) та білірубін часто мають відхилення від норми. У важких випадках можуть бути присутніми ниркова недостатність і коагулопатія. Кількість лейкоцитів у нормі або трохи підвищена до 20 000/мкл (20 × 109/л).
Лікування меліоїдозу
У пацієнтів із симптомами захворювання — декілька тижнів в/в введення антибіотиків із подальшим тривалим курсом перорального антибіотика
Безсимптомний меліоїдоз не потребує лікування.
Пацієнтам із симптомами внутрішньовенно вводять цефтазидим, який має більшу активність проти B. pseudomallei, ніж цефтріаксон і цефотаксим, щонайменше протягом 10–14 днів і довше при більш тяжкому перебігу захворювання або глибоко розташованих абсцесах. Прийнятними замінниками є внутрішньовенні іміпенем, меропенем і піперацилін. Потім призначають пероральні антибіотики (наприклад, триметоприм/сульфаметоксазол [TMP/SMX] або доксициклін) протягом 3–6 місяців. У дітей віком < 8 років і вагітних жінок замість доксицикліну застосовують амоксицилін/клавуланат.
Ключові моменти
Зараження меліоїдозом відбувається шляхом контакту зі шкірою, проковтування або вдихання; він не передається безпосередньо від інфікованих тварин або людей.
Найбільш частим проявом є гостра легенева інфекція (часто тяжка), але гнійні ураження можуть виникати в шкірі та/або багатьох інших органах; може виникати септицемія, яка характеризується високою смертністю.
Діагноз виставляється за допомогою фарбування та посіву. Посіви крові виконуються, але часто є негативними, за винятком тяжкої септицемії.
Для лікування пацієнтів із симптомами призначається цефтазидим в/в з наступним тривалим курсом перорального прийому TMP/SMX або доксицикліну. У дітей віком < 8 років і вагітних жінок замість доксицикліну застосовують амоксицилін/клавуланат.
