Хвороба котячих подряпин

Протягом 3–10 днів після укусу або подряпини у більшості пацієнтів із хворобою котячої подряпини на місці подряпини з'являється еритематозна неболюча папула з кіркою (рідко пустула).

Регіонарна лімфаденопатія розвивається протягом 2 тижнів. Вузли спочатку є твердими та болючими на дотик, а потім розм'якшуються та можуть дренуватися з утворенням нориці. Лімфаденопатія може супроводжуватися гарячкою, нездужанням, головним болем та анорексією.

Хвороба котячих подряпин

Зображення

КАВАЛЛІНІ ДЖЕЙМС (CAVALLINI JAMES) / BSIP / НАУКОВА ФОТОБІБЛІОТЕКА

Незвичайні прояви виникають у 11–12% пацієнтів і частіше зустрічаються у дорослих:

• Окулоглангулярний синдром Паріно (кон’юнктивіт із супутніми преаурикулярними вузлами, що пальпуються) (на нього припадає приблизно 50% атипових випадків)

• Неврологічні прояви (енцефалопатія, судомні напади, нейроретиніт [викликає гостру односторонню втрату зору], радикуліт, мієліт, параплегія, церебральний артеріїт) у 2%

• Гепатолієнальний гранулематоз у < 1%

У пацієнтів також може спостерігатися гарячка невідомого походження. B. henselae — одна з більш поширених причин культуронегативного ендокардиту, зазвичай у пацієнтів із фактором ризику у вигляді захворювання клапанів серця. У пацієнтів з ослабленим імунітетом B. henselae може викликати бацилярний ангіоматоз та пеліозний гепатит. У пацієнтів зі СНІДом може виникати тяжке дисеміноване захворювання.

Лімфаденопатія спонтанно зменшується протягом 2–5 місяців. Повне одужання є звичайним явищем, за винятком тяжкого неврологічного або гепатолієнального захворювання, яке може призвести до смерті або мати залишкові ефекти.

• Серологічне дослідження в гострій фазі та фазі реконвалесценції, або полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

• Іноді біопсія лімфатичного вузла

Діагноз хвороби котячих подряпин зазвичай підтверджується позитивними титрами антитіл у сироватці (рекомендується проводити дослідження сироватки, взятої під час гострої фази та фази реконвалесценції з інтервалом 6 тижнів) або ПЛР-аналізом зразків, отриманих із аспіратів лімфатичних вузлів.

Оскільки схожа лімфаденопатія може бути викликана іншими інфекціями (наприклад, туляремією, мікобактеріальною інфекцією, бруцельозом, грибковою інфекцією, венеричною лімфогранульомою), може бути проведений аналіз для виявлення цих мікроорганізмів, якщо діагноз хвороби котячих подряпин не є очевидним.

Біопсія лімфатичного вузла може бути проведена при підозрі на рак або за необхідності підтвердження діагнозу хвороби котячих подряпин. Діагноз підтверджується характерними гістопатологічними результатами (наприклад, гнійними гранульомами) або виявленням мікроорганізмів за допомогою імунофлуоресценції. Для візуалізації бактерій також можна використовувати фарбування сріблом за Вартін-Старрі, високочутливою є комбінація фарбування з імуногістохімією (1).

Пацієнтам з ослабленим імунітетом і пацієнтам із системними симптомами також повинні бути виконані посіви крові (які вимагають тривалої інкубації). Аспірати лімфатичних вузлів рідко є культуропозитивними. Однак види Bartonella можна ізолювати від культур біоптатів лімфатичних вузлів. Часто потрібні спеціальні поживні середовища.

• Місцеве застосування тепла та анальгетики

• Антибіотики пацієнтам з ослабленим імунітетом і іноді пацієнтам із системними захворюваннями

Лікування хвороби котячих подряпин в імунокомпетентних пацієнтів — це місцеве застосування тепла та анальгетики для лікування цього зазвичай самообмежуючого захворювання. Якщо у лімфатичному вузлі є флуктуація, аспірація голкою зазвичай полегшує біль.

Лікування антибіотиками при локалізованій інфекції в імунокомпетентних пацієнтів зазвичай не призначається. Однак азитроміцин можна призначати для потенційного скорочення тривалості симптомів і аденопатії (1) і, можливо, для зниження ризику системного поширення.

Лікування антибіотиками рекомендовано пацієнтам із ослабленим імунітетом і, як правило, призначається пацієнтам із системним захворюванням. Зазвичай використовується азитроміцин або доксициклін, а інші варіанти включають фторхінолони, рифампін і триметоприм/сульфаметоксазол. Комбінована терапія часто використовується при нейроретиніті, а за наявності ендокардиту внутрішньовенно протягом 2 тижнів вводять гентаміцин. Зазвичай необхідна тривала терапія (тижні або місяці тощо). Чутливість до антибіотиків in vitro часто не корелює з клінічними результатами.