Бруцельоз викликається видами Brucella, які належать до грамнегативних бактерій. Симптоми починаються як гостре фебрильне захворювання з невеликою кількістю локалізованих ознак або без них, яке може переходити у хронічну стадію з рецидивами гарячки, слабкості, пітливості, а також ломоти в тілі та болів без чіткої локалізації. Діагноз виставляється за результатами посіву, як правило, з крові. Для оптимального лікування зазвичай потрібні 2 антибіотики — доксициклін плюс аміноглікозид, рифампін або фторхінолон, а у дітей — триметоприм/сульфаметоксазол плюс рифампін.
Збудниками бруцельозу людини є Brucella abortus (від великої рогатої худоби), B. melitensis (від овець і кіз) і B. suis (від свиней). B. canis (від собак) викликала спорадичні інфекції. Як правило, B. melitensis і B. suis є більш патогенними, ніж інші види Brucella.
Найпоширенішими джерелами інфекції є сільськогосподарські тварини та сирі молочні продукти. Також можуть бути інфіковані олені, бізони, коні, лосі, карібу, зайці, кури та пустельні щури — люди можуть заражатися й від цих тварин.
Бруцельозом заражаються через
Безпосередній контакт із внутрішніми та зовнішніми виділеннями інфікованих тварин
Споживання недовареного м'яса, сирого молока або молочних продуктів, що містять життєздатні мікроорганізми
Інгаляцію інфекційного матеріалу у вигляді аерозолю
У рідкісних випадках шляхом передачі від людини до людини
Найбільш поширений у сільських районах, бруцельоз — це професійне захворювання працівників м'ясокомбінатів, ветеринарів, мисливців, фермерів, тваринників та працівників мікробіологічних лабораторій. У Сполучених Штатах Америки, Європі та Канаді бруцельоз зустрічається рідко, але його випадки реєструють на Близькому Сході, в Середземномор'ї, Мексиці та в Центральній Америці, а також у подорожуючих у ці регіони.
Оскільки щоб викликати інфекцію через контакт з аерозолем потрібно дуже мало мікроорганізмів (можливо, лише від 10 до 100), види Brucella є потенційними засобами біологічного тероризму.
Пацієнти з гострим, неускладненим бруцельозом зазвичай одужують через 2–3 тижні, навіть без лікування. У деяких захворювання переходить у підгостре, інтермітуюче або хронічне захворювання.
Ускладнення
Ускладнення бруцельозу зустрічаються рідко, але включають підгострий бактеріальний ендокардит, нейробруцельоз (до нього відносяться гострий і хронічний менінгіт, енцефаліт і неврит),орхіт, холецистит, абсцеси печінки та остеомієліт (особливо крижово-здухвинний або хребцевий).
Симптоми та ознаки бруцельозу
Інкубаційний період для бруцельозу становить від 5 днів до кількох місяців, в середньому триває 2 тижні.
Початок може бути раптовим, з ознобом і гарячкою, сильним головним болем, болем у суглобах і попереку, нездужанням і епізодичною діареєю. Або ж початок хвороби може бути поступовим, з легким продромальним нездужанням, болем у м'язах, головним болем і болем у задній частині шиї, з подальшим підвищенням температури тіла надвечір.
У міру прогресування захворювання температура підвищується до 40–41 °C, потім поступово знижується до нормальної або майже нормальної з рясним потовиділенням вранці.
Зазвичай інтермітуюча гарячка зберігається протягом 1–5 тижнів, після чого виникає ремісія тривалістю 2–14 днів, коли симптоми значно зменшуються або відсутні. У деяких пацієнтів гарячка може бути тимчасовою. В інших фебрильна фаза повторюється один або декілька разів у вигляді хвиль та ремісій протягом місяців або років і може проявлятися як гарячка невідомого походження.
Після початкової гарячкової фази може виникнути анорексія, втрата ваги, біль у животі та суглобах, головний біль, біль у спині, слабкість, дратівливість, безсоння, депресія та емоційна нестабільність. Закреп зазвичай виражений. З'являється спленомегалія, лімфатичні вузли можуть бути дещо або помірно збільшені. Майже в 50% пацієнтів відмічається гепатомегалія.
Діагностика бруцельозу
Посіви крові, кісткового мозку та спинномозкової рідини (СМР)
Серологічне дослідження зразків у гострій фазі та фазі реконвалесценції (ненадійне для B. canis), а також полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
Необхідно отримати гемокультури, однак їх чутливість обмежена (1). Ріст може тривати > 7 днів, а пересів за допомогою спеціальних середовищ може потребувати зберігання до 3–4 тижнів, тому про підозру на бруцельоз необхідно повідомити лабораторію.
Також може бути зроблений посів зразків кісткового мозку та СМР. Посів кісткового мозку більш чутливий, ніж посів крові, і часто вважається золотим стандартом (2).
Зразки сироватки у гострій фазі та фазі реконвалесценції слід отримувати з інтервалом у 3 тижні. 4-разове підвищення або гострий титр 1:160 або вище вважається діагностичним, особливо якщо в анамнезі є дані про контакт, а також характерні клінічні зміни (3). Кількість лейкоцитів є нормальною або зниженою, з відносним або абсолютним лімфоцитозом під час гострої фази. Серологічні дослідження для визначення B. canis є ненадійними.
ПЛР може бути проведена із використанням зразків крові або будь-якої тканини організму, а її результати можуть бути позитивними вже через 10 днів після інокуляції.
Довідкові матеріали щодо діагностики
1. Memish Z, Mah MW, Al Mahmoud S, Al Shaalan M, Khan MY. Brucella bacteraemia: clinical and laboratory observations in 160 patients. J Infect. 2000;40(1):59-63. doi:10.1053/jinf.1999.0586
2. Pappas G, Akritidis N, Bosilkovski M, Tsianos E. Brucellosis. N Engl J Med. 2005;352(22):2325-2336. doi:10.1056/NEJMra050570
3. Araj GF. Update on laboratory diagnosis of human brucellosis. Int J Antimicrob Agents. 2010;36 Suppl 1:S12-S17. doi:10.1016/j.ijantimicag.2010.06.014
Лікування бруцельозу
У пацієнтів старше 8 років доксициклін плюс рифампіцин, аміноглікозид (стрептоміцин або гентаміцин) або фторхінолон
У пацієнтів < 8 років триметоприм/сульфаметоксазол (TMP/SMX) і рифампін
При гострих випадках бруцельозу активність повинна бути обмежена, а під час епізодів гарячки рекомендовано дотримуватися ліжкового режиму. Сильні болі в м'язах і кістках, особливо над хребтом, можуть потребувати аналгезії. Бруцельозний ендокардит на додаток до антибіотикотерапії часто вимагає хірургічного втручання.
Якщо застосовуються антибіотики, перевага надається комбінованій терапії, оскільки частота рецидивів при монотерапії висока. Доксициклін протягом 6 тижнів плюс стрептоміцин (або гентаміцин) протягом 14 днів знижує частоту рецидивів. У неускладнених випадках замість аміноглікозиду можна застосовувати рифампін протягом 6 тижнів. Схеми із застосуванням фторхінолонів протягом 14–42 днів плюс рифампіцин або доксициклін замість аміноглікозиду показали однакову ефективність у невеликих дослідженнях, але ці схеми не є кращими.
У дітей віком < 8 років застосовували TMP/SMX і рифампін протягом 4–6 тижнів.
Нейробруцельоз та ендокардит потребують тривалого лікування, зазвичай призначають 3 антибіотики.
Бруцельоз рідко закінчується смертю. Причиною смерті, як правило, є ендокардит або тяжкі ускладнення з боку центральної нервової системи.
Навіть за умови лікування антибіотиками, приблизно у 5–15% пацієнтів загалом виникає рецидив (1), тому за всіма пацієнтами слід спостерігати клінічно та з повторним визначенням титрів у сироватці протягом 1 року.
Довідковий матеріал щодо лікування
1. Solís García del Pozo J, Solera J. Systematic review and meta-analysis of randomized clinical trials in the treatment of human brucellosis. PLoS One. 2012;7(2):e32090. doi:10.1371/journal.pone.0032090
Профілактика бруцельозу
Бруцельозу допомагає запобігти пастеризація молока. Сир, виготовлений з непастеризованого молока і з витримкою < 3 місяців, може бути заражений.
Люди, які працюють із можливо зараженими тваринами або їх тушами, повинні носити окуляри та гумові рукавички та захищати пошкоджену шкіру від контакту. Програми для виявлення інфекції у тварин, усунення інфікованих тварин, вакцинації серонегативного молодняка рогатої худоби та свиней є обов'язковими в Сполучених Штатах Америки та ряді інших країн.
Вакцини для людей не існує. Застосування вакцини тваринного походження (живої ослабленої вакцини) у людей може викликати інфекцію. Імунітет після інфікування людини короткочасний і триває близько 2 років.
Спираючись на обмежену кількість даних, особам із групи високого ризику (наприклад, тим, хто контактує з інфікованими тваринами або лабораторними зразками без засобів захисту, або тим, хто контактував з вакциною з B. abortus [штам RB51]) рекомендується проводити післяконтактну антибіотикопрофілактику. Схеми включають доксициклін (TMP/SMX, якщо є протипоказання до доксицикліну) плюс рифампіцин протягом 3 тижнів. Рифампіцин не використовується при контакті з вакциною з B. abortus (штам RB51), який стійкий до рифампіцину.
Ключові моменти
Бруцельозом заражаються шляхом прямого контакту з внутрішніми та зовнішніми виділеннями інфікованих тварин або шляхом вживання забруднених харчових продуктів чи молочних продуктів.
Інфекція, як правило, викликає гарячку та системні симптоми, але в рідкісних випадках уражаються специфічні органи (наприклад, головний мозок, мозкові оболонки, серце, печінка, кістки).
Більшість пацієнтів одужують через 2–3 тижні навіть без лікування, але в деяких розвивається підгостре, інтермітуюче або хронічне захворювання.
Для встановлення діагнозу використовують посіви крові, кісткового мозку або спинномозкової рідини, а також серологічне дослідження зразків, взятих під час гострої фази та фази реконвалесценції.
Більшості пацієнтів призначають лікування 2 антибіотиками, зазвичай доксицикліном у поєднанні з рифампіном, аміноглікозидом або фторхінолоном. Пацієнтів контролюють на предмет виникнення рецидиву впродовж періоду до 1 року.
Додаткова інформація
Може бути корисним наведений нижче англомовний ресурс. Зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цього ресурсу.
