Окопна гарячка — це хвороба, що передається вошами, спричинена грамнегативною бактерією Bartonella quintana. Спочатку її спостерігали серед військових під час першої та другої Світових війн. Симптоми — це гостре, рецидивуюче фебрильне захворювання, іноді з висипом. Діагноз виставляється за результатами посіву крові (гемокультура). Лікування полягає у застосуванні макролідів або доксицикліну.
(Див. також Загальні відомості про бартонельози)
Єдиним резервуаром цієї інфекції, викликаної Bartonella, є люди. B. quintana передається людині, коли кал від заражених вошей втирається в пошкоджену шкіру або в кон’юнктиву.
Окопна гарячка є ендемічною у Мексиці, Тунісі, Еритреї, Польщі та колишньому Радянському Союзі. Вона час від часу з'являється повторно серед бездомного населення Сполучених Штатів Америки.
Симптоми та ознаки окопної гарячки
Після 3–35-денного інкубаційного періоду з'являється раптове підвищення температури тіла з гарячкою, слабкістю, запамороченням, головним болем (біль поза очима), ін’єкцією кон’юнктиви, сильним болем у спині та ногах (гомілки).
Гарячка може досягати 40,5 °C та утримуватися протягом 5–6 днів. Приблизно в половині випадків гарячка рецидивує 1–8 разів з інтервалами від 5 до 6 днів.
З'являється транзиторна макулярна або папулярна висипка та, іноді, гепатомегалія й спленомегалія. Деякі випадки можуть ускладнюватися ендокардитом.
Рецидиви є частими і виникали протягом періоду до 10 років після початкового нападу.
Діагностика окопної гарячки
Посіви крові
Серологічні дослідження та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
Окопну лихоманку слід підозрювати у людей, які живуть в місцях значного зараження вошами. За неї також слід пам'ятати у потенційно заражених пацієнтів з ендокардитом, у яких звичайні посіви крові негативні (культуронегативний ендокардит) (1).
В якості альтернативних діагнозів слід розглядати такі інфекції, як лептоспіроз, тиф, поворотна гарячка та малярія.
Мікроорганізм визначається за результатами посіву крові, хоча ріст може тривати від 1 до 4 тижнів.
Захворювання проявляється персистуючою бактеріємією під час початкового нападу, під час рецидивів, протягом безсимптомних періодів між рецидивами та у пацієнтів з ендокардитом.
Серологічні дослідження доступні та можуть забезпечити обґрунтування діагнозу. Високі титри антитіл IgG повинні бути сигналом щодо необхідності виявлення ендокардиту за допомогою ехокардіографії. Може бути проведене ПЛР-дослідження зразків крові або тканин.
Довідковий матеріал щодо діагностики
1. Spach DH, Kanter AS, Daniels NA, et al. Bartonella (Rochalimaea) species as a cause of apparent "culture-negative" endocarditis. Clin Infect Dis. 1995;20(4):1044-1047. doi:10.1093/clinids/20.4.1044
Лікування окопної гарячки
Доксициклін або макролід
Хоча видужання зазвичай завершується через 1–2 місяці, а смертність є незначною, бактеріємія може тривати протягом місяців після клінічного видужання, тому може знадобитися довготривале (> 1 місяця) лікування доксицикліном або макролідом. Пацієнтам призначають доксициклін протягом 4–6 тижнів. Лікування часто подовжують (наприклад, при ендокардиті), при цьому протягом перших 2 тижнів додають другий препарат, зазвичай рифампіцин або гентаміцин. Комбінована терапія призначається для лікування серйозних або ускладнених інфекцій.
Необхідно контролювати зараження платтяними вошами.
За пацієнтами з хронічною бактеріємією слід спостерігати на предмет ознак ендокардиту.
