До холероподібних вібріонів належать грамнегативні бактерії Vibrio parahaemolyticus, V. mimicus, V. alginolyticus, V. hollisae і V. vulnificus. Вони можуть викликати діарею, ранову інфекцію або септицемію. Діагноз виставляється за результатами посіву. Лікування полягає у застосуванні ципрофлоксацину або доксицикліну.
Холероподібні вібріони іноді називають неаглютинуючими вібріонами (тобто вони не аглютинуються сироваткою від пацієнтів з холерою). Зазвичай вони населяють теплу солону воду або місця, де змішується солона та прісна вода (наприклад, у гирлах річок).
Vibrio parahaemolyticus, V. mimicus і V. hollisae зазвичай викликають спалахи діареї, що передаються з їжею, зазвичай із залученням недостатньо приготованих морепродуктів (зазвичай молюсків).
Інфекції, спричинені V. parahaemolyticus, зазвичай виникають в Японії та у прибережних районах Сполучених Штатів Америки. Мікроорганізми пошкоджують слизову оболонку кишечника, але не продукують ентеротоксин і не проникають у кровотік. Також при потраплянні зараженої теплої морської води в незначну рану може розвинутися ранова інфекція.
V. alginolyticus і V. vulnificus можуть викликати серйозну ранову інфекцію; ентерит не виникає. V. vulnificus при заковтуванні нездоровою особою (часто людиною з хронічним захворюванням печінки або імунодефіцитом) може проникати через слизову оболонку кишечника, не викликаючи ентериту, та спричиняти септицемію з високим специфічним рівнем смертності; іноді такі інфекції виникають у здорових людей.
Симптоми та ознаки інфекції, викликаної нехолерними вібріонами
Ентерит починається раптово після 15–24 годин інкубаційного періоду; проявами є спазматичний біль у животі, велика кількість водянистої діареї (стілець може бути кров’янистим та містити поліморфнонуклеарні лейкоцити), тенезми, слабкість, а іноді нудота, блювання та невисока гарячка. Симптоми спонтанно зникають через 24–48 годин.
У заражених ранах (зазвичай у тих, що інфікуються V. vulnificus) може швидко розвиватися флегмона з прогресуванням до некротизуючої інфекції м'яких тканин з типовими геморагічними бульозними вогнищами.
Септицемія, спричинена , викликає шок, бульозні ураження шкіри та часто прояви дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (такі як тромбоцитопенія, кровотеча); специфічний рівень смертності високий.
Діагностика інфекцій, викликаних нехолерними вібріонами
Посіви
Ранові інфекції та інфекції кровотоку, викликані холероподібними вібріонами, легко діагностуються за допомогою стандартних посівів.
У разі підозри на кишкову інфекцію, мікроорганізми роду Vibrio можуть бути висіяні з калу на середовище з тіосульфатом, цитратом, солями жовчних кислот і сахарозою. Заражені морепродукти також дають позитивну культуру.
Лікування інфекцій, викликаних нехолерними вібріонами
Ципрофлоксацин або доксициклін для лікування кишкової інфекції
Антибіотики та часто санація при рановій інфекції
Кишкові інфекції, викликані холероподібними вібріонами, можна лікувати одноразовим пероральним прийомом одного з наступних препаратів:
Ципрофлоксацин 1 г
Доксициклін 300 мг
Однак, як правило, таке лікування не є необхідним, оскільки інфекція є самообмежуючою, хоча у важких випадках може розглядатися призначення лікування.
Якщо наявна діарея, необхідно уважно стежити за відновленням об'єму втраченої рідини та заміщенням втрачених електролітів.
При ранових інфекціях застосовуються антибіотики — пероральний доксициклін, часто з цефалоспорином третього покоління при тяжкій рановій інфекції або септицемії. Прийнятною альтернативою є ципрофлоксацин.
Пацієнти з некротизуючою інфекцією м'яких тканин потребують хірургічної санації.
Ключові моменти
Залежно від виду та способу впливу, холероподібні вібріони можуть викликати діарею, ранову інфекцію або септицемію.
Для встановлення діагнозу залежно від ситуації використовують посіви калу, ранового вмісту або крові.
Тяжкі кишкові інфекції лікують одноразовим прийомом ципрофлоксацину або доксицикліну.
Ранові інфекції лікують за допомогою доксицикліну; при важкій інфекції додають цефалоспорин третього покоління.
Некротизуюча інфекція м'яких тканин потребує хірургічної санації.
