Грам-негативна бактерія Escherichia coli є найбільш численним аеробним коменсальним резидентом товстого кишечника. Деякі штами викликають діарею, і всі вони можуть викликати інфекцію, коли проникають у стерильні ділянки, призводячи до розвитку активної інфекції. Діагноз виставляється за результатами стандартних посівів або молекулярного дослідження. Визначення токсинів може допомогти визначити причину діареї. Лікування антибіотиками проводиться з урахуванням результатів визначення чутливості мікроорганізмів. При інфекціях, викликаних ентерогеморагічними штамами E. coli, антибіотики не показані.
Захворювання, викликані E. coli
Інфекція сечовивідних шляхів (ІСШ; найчастіше)
Кишкова інфекція (певні штами)
Інвазивна інфекція (рідко, за винятком новонароджених)
Інфекція в інших місцях
Найчастіше E. coli викликає інфекції сечовивідних шляхів, які зазвичай є висхідними (тобто з промежини через уретру). E. coli також можуть викликати простатит і запальне захворювання органів малого тазу.
E. coli заселяють шлунково-кишковий тракт у нормі, однак деякі штами отримали гени, які дозволяють їм викликати кишкову інфекцію. При споживанні такі штами можуть викликати діарею:
Ентерогеморагічні: ці штами (включаючи серотип O157:H7 та інші) продукують кілька цитотоксинів, нейротоксинів та ентеротоксинів, включаючи шигатоксин (веротоксин), та викликають криваву діарею, в 2–7% випадків розвивається гемолітико-уремічний синдром. Зараження такими штамами найчастіше відбувалося при споживанні недовареного яловичого фаршу, але також вони можуть отримуватися від інфікованих людей фекально-оральним шляхом, коли гігієна є недостатньою.
Ентеротоксикогенні: ці штами можуть викликати водянисту діарею, особливо у немовлят і мандрівників (діарея мандрівників).
Ентероінвазивні: ці штами можуть викликати запальну діарею.
Ентеропатогенні: ці штами можуть викликати водянисту діарею, особливо у немовлят.
Ентероагрегативні: деякі штами стають потенційно важливими причинами стійкої діареї у хворих на ВІЛ/СНІД і дітей у тропічних районах.
Інші штами можуть викликати позакишкову інфекцію, якщо порушуються нормальні кишкові анатомічні бар’єри (наприклад, через ішемію, запальне захворювання кишечника, дивертикуліт товстої кишки або травму), у цьому випадку мікроорганізм може поширюватися на сусідні структури або проникати в кровотік. Також виникають гепатобіліарні, перитонеальні, шкірні та легеневі інфекції. Бактеріємія E. coli також може виникати без очевидних вхідних воріт.
У новонароджених, особливо недоношених дітей, часто зустрічаються викликані E. coliбактеріємія та менінгіт (зазвичай спричинені штамами з капсульним антигеном K1, маркером нейроінвазивності).
Діагностика інфекцій, викликаних E. coli
Посів або молекулярне дослідження
Зразки крові або іншого клінічного матеріалу відправляються на посів, зразки випорожнень надсилаються на посів або молекулярне дослідження.
У разі підозри на наявність ентерогеморагічного штаму необхідно повідомити про це лабораторію, оскільки потрібні спеціальні поживні середовища.
Лікування інфекцій, викликаних E. coli
Різні антибіотики залежно від локалізації інфекції та результатів визначення чутливості мікроорганізмів
Лікування інфекцій, викликаних E. coli, слід починати емпірично, беручи до уваги локалізацію та ступінь тяжкості інфекції (наприклад, легка інфекція сечового міхура, уросепсис), а потім змінювати його на основі результатів визначення чутливості до антибіотиків. Багато штамів є стійкими до ампіциліну та тетрациклінів, тому слід використовувати інші антибіотики. До них належать піперацилін, деякі бета-лактами/інгібітори бета-лактамази, цефалоспорини, азтреонам, карбапенеми, фосфоміцин, нітрофурантоїн, аміноглікозиди, триметоприм/сульфаметоксазол (TMP/SMX) і фторхінолони.
Для контролю джерела інфекції може знадобитися хірургічне втручання (наприклад, для відведення гною, санації некротичних уражень або видалення сторонніх тіл).
Шлунково-кишкову інфекцію, викликану ентерогеморагічною E. coli (EHEC) антибіотиками не лікують.
Резистентність до лікарських препаратів
Окрім стійкості до ампіциліну та тетрацикліну, E. coli стають все більш стійкими до TMP/SMX і фторхінолонів. Крім того, мультирезистентні штами, які виробляють бета-лактамази широкого спектру (БЛШС), є важливою причиною негоспітальної інфекції сечовивідних шляхів і сепсису. Бета-лактамази широкого спектру можуть гідролізувати більшість бета-лактамів, у тому числі пеніциліни та цефалоспорини широкого спектру дії та монобактами, але не карбапенеми (іміпенем, меропенем, дорипенем, ертапенем). Для лікування більшості штамів ESBL-продукуючої E. coli слід призначати карбапенеми або новіші комбіновані препарати бета-лактамів з інгібіторами бета-лактамази, цефідерокол та еравациклін.
E. coli також отримала гени резистентності, які кодують бета-лактамази AmpC, серинові карбапенемази та металокарбапенемази. Тетрацикліноподібні препарати (наприклад, тайгециклін, еравациклін) і цефідерокол (ін'єкційний сидерофорний цефалоспорин) також активні проти штамів, що виробляють бета-лактамази широкого спектру, а також проти штамів, що виробляють бета-лактамазу AmpC, серинкарбапенемазу та металокарбапенемазу. Фосфоміцин володіє активністю проти мультирезистентних штамів і є пероральною альтернативою для лікування інфекцій нижніх відділів сечовивідних шляхів (1).
Довідковий матеріал щодо лікування
1. Tamma PD, Aitken SL, Bonomo RA, Mathers AJ, van Duin D, Clancy CJ. Infectious Diseases Society of America 2023 Guidance on the Treatment of Antimicrobial Resistant Gram-Negative Infections. Clin Infect Dis. Published online July 18, 2023 doi:10.1093/cid/ciad428
