Блокада серединного нерва, що виконується на зап’ястку, призводить до оніміння волярної поверхні тенарної половини кисті (від великого пальця до променевої половини безіменного пальця), а також дорсальних поверхонь відповідних пальців, виключаючи великий палець.
Блокаду серединного нерва можна виконати за допомогою анатомічних орієнтирів або ультразвукового контролю напрямку. Ультразвуковий контроль напрямку збільшує ймовірність успішної блокади периферичних нервів і знижує ризик ускладнень, але потребує обладнання та підготовленого персоналу.
(Див. також Місцева анестезія для лікування рваних ран.)
Показання
Розсічення або інша хірургічна операція на волярної поверхні променевої (латеральної) половини кисті від великого пальця до променевої половини безіменного пальця), включно з відповідними дорсальними поверхнями кінчиків пальців (виключаючи великий палець).
Зняття кільця з вказівного, середнього або безіменного пальця
Контроль болю при переломах рук або пальців
Блокада нервів має переваги над місцевою інфільтрацією анестетиками, оскільки блокада нервів викликає менший біль (наприклад, при відновленні шкіри долоні) не деформує тканину.
* Щоб знеболити всю долоню, зробіть також блокаду ліктьового нерва.
Протипоказання
Абсолютні протипоказання
Алергія на анестетик або засіб доставки в анамнезі (виберіть інший анестетик)
Відсутність анатомічних орієнтирів, необхідних для введення голки-провідника (наприклад, через травму)
Відносні протипоказання
Наявність інфекції на шляху введення голки: Використовуйте процедурну седацію або іншу анестезію.
Коагулопатія*: Якщо це можливо, проведіть корекцію до процедури або використовуйте інший засіб для знеболення.
* Антикоагулянтна терапія (наприклад, у випадку тромбоемболії легеневої артерії) збільшує ризик кровотечі при блокаді нервів, але якщо вона скасована, необхідно компенсувати підвищений ризик розвитку тромбозу (наприклад, інсульту). Обговорити будь-яку передбачувану реверсію з лікарем, який контролює антикоагулянтну терапію пацієнта, а потім з пацієнтом.
Ускладнення
Небажана реакція на анестетик або засіб доставки (наприклад, алергічна реакція на анестетик [рідко] або на метилпарабен [консервант])
Токсичність внаслідок передозування анестетиками (наприклад, судоми, серцеві аритмії) або симпатоміметичні ефекти внаслідок адреналіну (при використанні суміші анестетика та адреналіну)
Внутрішньосудинна ін’єкція анестетика або адреналіну
Гематома
Неврит
Поширення інфекції під час проходження голки через інфіковану ділянку
Більшість ускладнень виникають внаслідок неправильного введення голки.
Обладнання
Нестерильні рукавички
Бар’єрні заходи, як показано (наприклад, маска для обличчя, захисні окуляри або лицьовий щиток, медична шапочка та халат)
Розчин антисептика (наприклад, хлоргексидин, повідон-йод, спирт)
Ін’єкційний місцевий анестетик*, такий як лідокаїн 2 % з адреналіном 1:100 000 або для тривалішої анестезії бупівакаїн 0,5 % з адреналіном† 1:200 000
Шприц (наприклад, на 5–10 мл) і голка (наприклад, калібру 25 або 27, довжиною 3,5 см) для ін’єкції знеболювального засобу
Для ультразвукового дослідження: Ультразвуковий апарат з високочастотним (наприклад, 7,5 МГц або вище) лінійним датчиком/зондом (трансд'юсер); чохол для зонда (наприклад, прозора стерильна пов’язка, одноразова чохол для зонда); стерильний, водонепроникний мастильний матеріал, одноразовий пакет (бажано на флаконі для багаторазового використання з гелем для ультразвукових досліджень)
* Місцеві анестетики обговорюються в розділі Рвані рани.
† Максимальна доза місцевих анестетиків: Лідокаїн без адреналіну, 5 мг/кг; лідокаїн з адреналіном, 7 мг/кг; бупівакаїн, 1,5 мг/кг. ПРИМІТКА. 1 % розчин (будь-якої речовини) відповідає 10 мг/мл (1 г/100 мл). Епінефрин (адреналін) викликає вазоконстрикцію, яка подовжує анестезуючий ефект. Пацієнти із захворюваннями серця повинні отримувати лише обмежений об’єм адреналіну (максимум 3,5 мл розчину, що містить 1:100 000 адреналіну); в якості альтернативи, використовуйте місцевий анестетик без адреналіну.
Додаткові міркування
Задокументуйте будь-який раніше існуючий неврологічний дефіцит перед виконанням блокади нерва.
Зупиніть процедуру блокади нерва, якщо Ви не впевнені, де знаходиться голка, або якщо пацієнт не співпрацює. Розгляньте можливість седації для пацієнтів, які не можуть співпрацювати або залишатися нерухомими.
Відповідна анатомія
Серединний нерв залягає глибоко в утримувачі згиначів (flexor retinaculum) та приблизно один сантиметр під шкірою долонної сторони зап'ястя (volar wrist).
Сухожилля довгого долонного м'яза розташовані на поверхні утримувача та відсутні у до 20 % пацієнтів.
Серединний нерв розташований дещо збоку (радіально) відносно сухожилля довгого долонного м'яза та медіально (ліктьовий) до сухожилля променевого згинача зап'ястя.
Розташування
Розмістіть пацієнта з рукою, що лежить долонею догори, а зап'ястя зігнуте приблизно на 30 градусів. Рушник, що згортається під дорсальним відділом зап’ястя, може сприяти позиціонуванню.
Покроковий опис процедури
Перевірте чутливість і рухову функцію серединного нерва.
Одягніть рукавички та використовуйте відповідні бар’єрні заходи.
Знайдіть сухожилля променевого згинача зап'ястя та сухожилля довгого долонного м'яза, які стають помітними, коли пацієнт згинає зап’ястя проти опору. Сухожилля довгого долонного м'яза є зазвичай більш помітним з двох сухожиль.
Місце введення голки: Голка буде введена суміжно з радіальною (латеральною) межею сухожилля довгого долонного м'яза, проксимальніше до проксимальної складки зап'ястя. Якщо сухожилля довгого долонного м'яза відсутнє, місце введення голки близько 1 см від ліктя до сухожилля променевого згинача зап'ястя.
Очистіть ділянку антисептичним розчином.
Введіть анестетик, якщо він застосовується, за допомогою голки для внутрішньошкірних ін'єкцій.
Введіть голку перпендикулярно через шкіру і повільно просувайте її, доки не відчуєте невеликий тріск, коли голка проткне утримувач згиначів. Коли парестезія в зоні іннервації серединного нерва підтвердить правильне розміщення голки, витягніть голку на 1–2 мм.
Проведіть аспірацію, щоб виключити внутрішньосудинне розташування, а потім повільно (тобто протягом 30–60 секунд) введіть приблизно 3 мл анестетика.
Якщо пацієнт не відчуває парестезії, перенаправте голку в ліктьовому напрямку під сухожиллям довгого долонного м'яза. Якщо парестезія все ще не відчувається, повільно введіть від 3 до 5 мл анестетика поблизу нерва на глибину 1 см до сухожилля.
Зачекайте приблизно 5–10 хвилин, поки анестетик почне діяти.
Блокада серединного нерва, під УЗД контролем
Встановіть ультразвуковий апарат в режим 2-D (двомірний) або режим B. Відрегулюйте налаштування екрана та положення зонда, якщо це необхідно для досягнення точної орієнтації ліворуч-праворуч. Це майже завжди означає, що бокова позначка на зонді орієнтована на ліву сторону оператора (відповідає лівосторонній маркерній точці/символу на ультразвуковому екрані).
Очистіть бічні та волярну поверхню зап’ястя антисептичним розчином.
Покрийте кінчик зонда шаром гелю, а потім щільно закрийте його стерильним прозорим пластирем (щоб уникнути повітряних бульбашок під ним). Нанесіть стерильний лубрикант на закритий кінчик.
Помістіть кінчик зонда поперечно (вид у поперечному перерізі по короткій осі) на проксимальній складці зап'ястя.
Відрегулюйте підсилення на консолі таким чином, щоб кровоносні судини були гіпоехогенними (виглядали у чорному кольорі на екрані УЗД-апарату), а навколишні тканини були сірими. Нерви мають ехогенну (білого кольору), сотову, трикутну форму, часто прилягають до артерій (серединний нерв, однак, не прилягає до артерії).
Відрегулюйте максимальну глибину на апараті УЗД приблизно до 3 см.
Визначте серединний нерв близько на 1 см глибини від радіального краю сухожилля довгого долонного м'яза.
Злегка посуньте зонд вгору до зап’ястя, щоб більш чітко побачити нерв. Не переміщуйте зонд з цього місця.
Введіть голку та злегка нахиліть/поверніть зонд, щоб побачити голку на екрані апарату УЗД (двомірне, поздовжнє зображення).
Підтримуючи все поздовжнє зображення голки на екрані, просуньте кінчик голки близько до нерва.
Введіть невелику пробну дозу анестетика (близько 0,25 мл), щоб побачити, чи поширюється він навколо нерва. Якщо ні, перемістіть голку ближче до нерва та введіть іншу пробну дозу.
Коли кінчик голки правильно розташований, введіть від 1 до 2 мл розчину для анестезії, щоб розчин ще більше оточив нерв. Якщо необхідно, змініть положення кінчика голки та введіть більшу кількість препарату; однак, симптом пончика — нерв, повністю оточений анестетиком — не потрібний.
Після процедури
Переконайтеся в наявності гемостазу в місці ін’єкції.
Проінструктуйте пацієнта щодо очікуваного часу до зникнення анестезії.
Попередження та поширені помилки
Не вставляйте голку на глибину більше 1 см до сухожилля довгого долонного м'яза, оскільки занадто глибока ін’єкція анестетика є поширеною причиною неефективності блокади серединного нерва на зап’ясті.
Для мінімізації ризику поломки голки не робіть наступного: не згинайте голку, не вводіть голку на всю її глибину (тобто до сполучної втулки), а також не намагайтеся змінити напрямок введення голки під час її введення.
Щоб запобігти пошкодженню нерва або інтраневральній ін’єкції, проінструктуйте пацієнтів повідомляти про парестезії або біль під час процедури блокади нерва.
Щоб запобігти інтраваскулярній ін’єкції, виконайте аспірацію перед ін’єкцією.
При застосування УЗД-апарата, під час введення завжди підтримуйте ультразвукову візуалізацію кінчика голки.
Поради та підказки
Мінімізуйте біль при ін’єкції, виконуючи її повільно (наприклад, від 30 до 60 секунд), шляхом прогрівання розчину для анестезії до температури тіла та буферизації анестетика.