Як проводити місцеву інфільтрацію рани

• Розсічення або інша хірургічна операція на ділянці ураження шкіри

• Видалення чужорідного тіла

• Розріз і дренаж

Абсолютні протипоказання

• Алергія на анестетик в анамнезі

Відносні протипоказання

• Великі рани (місцева інфільтрація яких може вимагати токсичної кількості анестетика)*

• Рани, що вимагають точного анатомічного вирівнювання (наприклад, розриви через червону кайму губи), при яких перекіс країв рани, спричинений інфільтрацією, є проблематичним*

* За необхідності слід використовувати блокади нервів, процедурну седацію та анальгезію.

• Побічна реакція на анестетик (наприклад, алергічна реакція на анестетик [рідко] або на метилпарабен [консервант]; див. Місцева анестезія для лікування рваних ран)

• Токсичність внаслідок передозування анестетиками (наприклад, судоми, серцеві аритмії) або симпатоміметичні ефекти внаслідок адреналіну

• Внутрішньосудинна ін’єкція анестетика/адреналіну

• Гематома

• Поширення інфекції під час проходження голки через інфіковану ділянку

• Рукавички (стерильні рукавички не вимагаються)

• Додаткові засоби індивідуального захисту (наприклад, маска для обличчя, захисні окуляри або щиток для обличчя, шапка та халат) за показаннями

• Антисептичний розчин (наприклад, хлоргексидин, повідон-йод, спирт)

• Шприц (наприклад, на 1–10 мл) і голка (наприклад, калібру 25 або 27) для ін’єкції знеболювального засобу

• Місцевий ін'єкційний анестетик (наприклад, 1 % лідокаїн† з адреналіном‡ 1:100 000 або без нього, голка 25 калібру)

• Місцевий анестетик§ (наприклад, розчин LET: 4 % лідокаїн, 0,1% епінефрин, 0,5% тетракаїн) плюс ватна кулька або стоматологічний валик; необов'язково та часто використовується для дітей

• Хірургічні пінцети (наприклад, пінцет Адсона), хірургічний гачок, якщо це необхідно для відкриття країв рани

• Скальпель №11 для відшарування тканин та санації рани (за необхідності)

* Місцеві анестетики обговорюються в розділі Місцева анестезія для лікування рваних ран.

† Максимальна доза місцевих анестетиків: Лідокаїн без адреналіну, 5 мг/кг; лідокаїн з адреналіном, 7 мг/кг; бупівакаїн, 1,5 мг/кг. ПРИМІТКА. 1 % розчин (будь-якої речовини) відповідає 10 мг/мл (1 г/100 мл).

‡ Епінефрин (адреналін) викликає вазоконстрикцію, яка підсилює гемостаз й подовжує анестезуючий ефект. Пацієнти із захворюваннями серця повинні отримувати лише обмежений об’єм адреналіну (максимум 3,5 мл розчину, що містить 1:100 000 адреналіну); в якості альтернативи, використовуйте місцевий анестетик без адреналіну. Уникайте застосування адреналіну в дистальних відділах кінцівок у пацієнтів, уражених захворюванням периферійних судин.

§ Максимальна доза розчину LET для місцевого застосування становить 3 мл. Якщо інфільтрація LET та лідокаїном використовується разом, сума доз лідокаїну не повинна перевищувати 5 мг/кг.

• Перед інфільтрацією анестетиками задокументуйте будь-який вже існуючий неврологічний дефіцит дистальніше рани в медичній документації.

• Зупиніть процедуру інфільтрації анестетиками та розгляньте можливість процедурної седації в пацієнтів, які не можуть співпрацювати.

• Інтрадермальна ін'єкція анестетика є болючою. Введіть субдермально (підшкірно), щоб зменшити біль під час місцевої інфільтрації рани.

• Надайте пацієнтові комфортного положення, щоб рана була відкрита та добре освітлена.

• Проведіть нейроваскулярне обстеження структур дистальніше рани.

• Одягніть рукавички та використовуйте інші відповідні засоби індивідуального захисту.

• Очистіть шкіру від країв рани та далі назовні, роблячи кілька кіл, що розширюються назовні, антисептичним розчином навколо рани. Не вводьте очищувальний засіб безпосередньо в рану, оскільки багато з них є токсичними для тканин і можуть перешкоджати загоєнню ран.

Аплікаційна місцева анестезія (необов’язкова, для дітей та дорослих, які відчувають тривогу)

• Просочіть ватний стоматологічний валик (або ватна кулька), який відповідає довжині рани, декількома мілілітрами розчину для місцевого застосування та закладіть в рану на 30 хвилин.

• Якщо анестезія не є повною, проведіть додаткову місцеву інфільтрацію анестетика через частково анестезовані краї рани (зазвичай це призводить до лише мінімального болю).

Місцева інфільтраційна анестезія

• Тримайте шприц з місцевим анестетиком під невеликим кутом по відношенню до поверхні шкіри.

• Введіть голку безпосередньо у відкритий підшкірний шар на краю рани (тобто не вводьте голку черезшкірно) і просувайте голку вглиб до досягнення контакту пластикової канюлі та шкіри.

• Виконайте аспірацію, щоб виключити внутрішньосудинне розміщення, а потім повільно введіть анестетик під час видалення голки.

• Переспрямуйте вже введену голку в неанестезовану шкіру, щоб максимізувати анестизовану область, внаслідок одного уколу голкою. Продовжуйте проводити анестезію, покриваючи все навколо рани.

  Для ран, що були сильно забруднені або інфіковані, розгляньте можливість проведення ін’єкції черезшкірно через інтактну, неінфіковану (або іншим чином дезінфіковану) шкіру навколо рани (поверхнева (місцева) анестезія).

• Зачекайте декілька хвилин, поки анестетик почне діяти. Ви можете обережно масажувати шкіру, що лежить вище, кінчиком пальця, щоб полегшити поширення анестетика в тканинах.

Як анестезувати рани за допомо...

Відео

• Вводіть безпосередньо в чисті ранові краї, а не через прилеглу неушкоджену шкіру. Це є менш болісним і не підвищує ризик інфікування рани.

• Розмістіть голку вздовж довгої осі рани, роблячи лише одну ін’єкцію (або мінімальну кількість ін’єкцій), необхідну для анестезії кожної сторони рани.

• Перед очищенням та спринцюванням ран — розгляньте можливість їхньої анестезії, оскільки ці процедури можуть бути досить болючими.

• Розгляньте можливість застосування місцевих анестетиків, особливо для ран обличчя та шкіри голови, а також для тих, які закриті за допомогою місцевих клеїв для шкіри.

• Мінімізуйте біль від ін'єкції, виконуючи її повільно (наприклад, від 30 до 60 секунд), шляхом нагрівання розчину для анестезії до температури тіла та буферизації анестетика бікарбонатом натрію.