Імунітету можна досягти
Активно з використанням антигенів (наприклад, вакцин, анатоксинів)
Пасивно з використанням антитіл (наприклад, імуноглобулінів, антитоксинів)
Анатоксин — це бактеріальний токсин, модифікований для втрати токсичності, але який все ще може стимулювати утворення антитіл.
Вакцина — це суспензія цілих (живих або інактивованих) або фракціонованих бактерій чи вірусів, позбавлених патогенних властивостей.
Вакцинація була надзвичайно ефективною в плані профілактики серйозних захворювань та покращення здоров'я у всьому світі. Завдяки вакцинам інфекції, які колись були дуже поширеними та/або смертельними (наприклад, натуральна віспа, поліомієліт, дифтерія), сьогодні є рідкісними або були ліквідовані. Однак, за винятком натуральної віспи, ці інфекції все ще зустрічаються в деяких країнах із недостатнім рівнем медичного обслуговування.
Ефективні вакцини ще не доступні для багатьох важливих інфекцій, зокрема
Більшості інфекцій, що передаються статевим шляхом (наприклад, ВІЛ-інфекція, герпес, сифіліс, гонорея, хламідійні інфекції)
Кліщових інфекцій (наприклад, хвороба Лайма, ерліхіоз та анаплазмоз, бабезіоз)
Багатьох тропічних захворювань (наприклад, хвороба Шагаса)
Багатьох нових захворювань (наприклад, вірусна інфекція Західного Нілу, вірусна інфекція Зіка)
Станом на жовтень 2023 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує широко застосовувати вакцини проти малярії RTS,S/AS01 (RTS,S) і R21/Matrix-M серед дітей, що живуть у ендемічних для малярії регіонах із помірним та високим рівнем передачі малярії, викликаної Plasmodium falciparum (див. ВООЗ: програма впровадження вакцини проти малярії).
Вміст кожної вакцини (включно з добавками) наведений в аркуші-вкладиші до вакцини.
Вакцини у Сполучених Штатах Америки
Найновіші рекомендації щодо планової імунізації в Сполучених доступні на веб-сайтах Графік імунізації дітей та підлітків в залежності від віку та Графік імунізації дорослих в залежності від віку Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), а також у вигляді безкоштовного мобільного додатка. Короткий огляд змін до графіку імунізації дорослих за 2024 рік наведений у ресурсі Консультаційного комітету щодо практики імунізації Рекомендований графік імунізації дорослих, Сполучені Штати Америки, 2024 рік: (Див. також таблицю Вакцини, доступні в Сполучених Штатах Америки).
Незважаючи на клінічні рекомендації, а також на тягар і наслідки захворювань, яким можна запобігти за допомогою вакцинації, деякі дорослі не отримують рекомендовані вакцини. У Сполучених Штатах Америки охоплення вакцинацією більшістю вакцин серед дорослих залишається низьким. Крім того, охоплення всіма вакцинами відрізняється залежно від расової та етнічної приналежності із загалом нижчим охопленням серед чорношкірих та іспаномовних дорослих порівняно з білими (див. CDC: охоплення вакцинацією серед дорослих у Сполучених Штатах Америки, національне опитування служби охорони здоров'я, 2021 р.).
Деякі вакцини рекомендується отримувати в установленому порядку всім дорослим певного віку, які раніше не були вакциновані або не мають свідчень перенесеної раніше інфекції. Інші вакцини (наприклад, вакцина від сказу, бацила Кальметта-Герена, вакцина проти тифу, вакцина від жовтої лихоманки) не вводяться в плановому порядку, а рекомендовані лише для окремих людей та обставин.
Вакцини, доступні у Сполучених Штатах Америки
Вакцина | Тип | Шлях уведення |
|---|---|---|
Вакцина проти сибірської виразки (див. CDC) | Інактивовані бактерії | Підшкірний |
Бацила Кальметта-Герена для профілактики туберкульозу (див. CDC) | Живі Mycobacteria bovis | Внутрішньошкірний або підшкірний |
Вакцина проти лихоманки чикунгунья (див. CDC) | Жива ослаблена вакцина | В/м |
Вакцина проти холери (див. CDC) | Жива ослаблена вакцина | Пероральний |
мРНК-вакцина проти вірусу SARS-CoV-2 (COVID-19) (див. CDC) | Вірусна мРНК (виробляється компаніями Moderna та Pfizer-BioNTech) | В/м |
Аденовірусна векторна вакцина проти вірусу SARS-CoV-2 (COVID-19) (див. CDC) | ДНК шипоподібного білка COVID-19 у векторі аденовірусу 26 типу (виробляється компаніями Janssen/Johnson & Johnson) | В/м |
Наночасткова вакцина проти вірусу SARS-CoV-2 (COVID-19), що містить рекомбінантну форму шипоподібного білка (див. CDC) | Ад'ювантна, містить рекомбінантну форму шипоподібного білка SARS-CoV-2 (виробляється компанією Novavax) | В/м |
Чотиривалентна вакцина проти лихоманки денге (див. CDC) | Чотиривалентна жива ослаблена вакцина | Підшкірний |
Дифтерійний анатоксин / кон'югована вакцина проти Haemophilus influenzae типу В / інактивована поліовірусна вакцина (див. CDC) | Анатоксини, інактивовані бактерії, інактивований поліовірус і бактеріальний полісахарид, кон'югований з білком | В/м |
Дифтерійний анатоксин / вакцина проти гепатиту В / інактивована поліовірусна вакцина (див. CDC) | Анатоксини, рекомбінантний вірусний антиген та інактивований поліовірус | В/м |
Дифтерійний анатоксин / інактивована поліовірусна вакцина (див. CDC) | Анатоксини, інактивовані бактерії та інактивований поліовірус | В/м |
Вакцина проти дифтерії / з правцевими анатоксинами / проти кашлюку (див. CDC) | Анатоксини та інактивовані бактеріальні компоненти | В/м |
Дифтерійний анатоксин / адсорбований правцевий анатоксин, DT, Td (див. CDC)‡ | Інактивовані токсини (анатоксини) | В/м† |
Ебола (rVSV-ZEBOV) (див. CDC) | Жива ослаблена рекомбінантна вакцина (захищає лише від видів Заїрського еболавірусу) | В/м |
Кон'югована вакцина проти Haemophilus influenzae типу b (див. CDC) | Бактеріальний полісахарид, кон'югований з білком | В/м |
Вакцина проти гепатиту А (див. CDC) | Інактивований вірус | В/м |
Вакцина проти гепатиту В (див. CDC) | Рекомбінантний вірусний антиген | В/м |
Вакцина проти гепатиту A / вакцина проти гепатиту В | Інактивований вірус плюс рекомбінантні вірусні антигени | В/м |
9-валентна вакцина проти вірусу папіломи людини (див. CDC) | Неінфекційні вірусоподібні частинки | В/м |
Інтраназальна вакцина проти грипу (див. CDC) | Живі віруси грипу А і В | Інтраназальний |
Грип, типи A та B (інактивований) | Інактивований вірус або вірусні компоненти | В/м або внутрішньошкірний |
Вакцина проти вірусу японського енцефаліту (див. CDC) | Інактивований вірус | Підшкірний |
Вакцини проти кору/паротиту/краснухи (див. CDC) | Живі віруси | Підшкірний |
Вакцина проти вірусу кору / вірусу паротиту / вірусу краснухи / вірусу вітряної віспи (див. CDC) | Живі віруси | Підшкірний |
Менінгококова кон'югована вакцина (MenACWY) (див. CDC) | Бактеріальні полісахариди серогруп A, C, Y і W-135, кон'юговані з білком дифтерійного анатоксину | В/м |
Вакцина проти менінгококів групи В (4 штами) та вакцина проти менінгококів групи В (3 штами) (див. CDC) | Рекомбінантні вакцини, що складаються з двох антигенів (білки, що зв'язують фактор H) | В/м |
Mpox (віспа мавп) (вакцина проти натуральної віспи та віспи мавп, жива, не здатна до реплікації) | Живий осповакцинний вірус | Внутрішньошкірно через пристрій для множинних проколів |
Пневмококова вакцина, полісахаридна (PPSV23) (див. CDC) | Бактеріальні полісахариди 23 типів пневмококів | В/м або підшкірний |
Пневмококова вакцина, кон'югована (PCV15) (див. CDC) | Полісахариди 15 типів, кон'юговані з дифтерійним анатоксином | В/м |
Пневмококова вакцина, кон'югована (PCV20) (див. CDC) | Полісахариди 20 типів, кон'юговані з дифтерійним анатоксином | В/м |
Поліовірусна вакцина, інактивована, IPV (див. CDC) | Інактивовані віруси всіх 3 серотипів | В/м |
Вакцина проти сказу (див. CDC) | Інактивований вірус | Внутрішньошкірний* або підшкірний |
Вакцина проти респіраторно-синцитіального вірусу (РСВ) (див. CDC) | Рекомбінантний антиген вірусного глікопротеїну | В/м |
Ротавірусна вакцина (див. CDC) | Живий вірус | Пероральний |
Вакцина проти натуральної віспи (див. CDC) | Живий осповакцинний вірус | Внутрішньошкірно через пристрій для множинних проколів |
Правцевий анатоксин (див. CDC) | Інактивований токсин (анатоксин) | В/м† |
Вакцина проти кліщового енцефаліту (див. CDC) | Інактивований вірус | В/м |
Туберкульоз (див. вище бацила Кальметта-Герена) | — | — |
Вакцина проти тифу (див. CDC) | Капсульний полісахарид | В/м |
Вакцина проти тифу (див. CDC) | Жива ослаблена вакцина | Пероральний |
Вакцина проти вірусу вітряної віспи (див. CDC) | Живий вірус | Підшкірний |
Вакцина проти жовтої лихоманки (див. CDC) | Живий вірус | Підшкірний |
Вакцина проти герпесу зостер (див. CDC) | Рекомбінантна, ад'ювантна | В/м† |
* Доза для внутрішньошкірного введення є нижчою і використовується лише для передконтактної вакцинації. | ||
† Препарати з ад'ювантами слід вводити в/м. | ||
‡ Вакцина проти правця-дифтерії містить таку ж кількість правцевого анатоксину, що і вакцина проти дифтерії-правця-кашлюку або дифтерії-правця, але із зменшеною дозою дифтерійного анатоксину. | ||
CDC — Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC); в/м — внутрішньом'язово. | ||
Змінено на основі Рекомендацій Консультаційного комітету щодо практики імунізації (ACIP) стосовно вакцинації. Доступ здійснено у квітні 2024 р. | ||
Введення вакцин
Вакцини слід вводити точно так, як рекомендовано на аркуші-вкладиші. Недотримання рекомендацій або інші фактори можуть призвести до змін у графіку вакцинації для окремих пацієнтів. Для більшості вакцин інтервал між серією доз можна подовжувати без втрати ефективності. Якщо серія вакцинації (наприклад, проти гепатиту В або вірусу папіломи людини) перервана, медичні працівники повинні ввести наступну рекомендовану дозу під час наступного візиту пацієнта за умови, що рекомендований інтервал між дозами минув. Їм не слід знову розпочинати серію (тобто з дози 1).
Ін’єкційні вакцини зазвичай вводяться внутрішньом’язово в середньолатеральний відділ стегна (немовлятам і дітям раннього віку) або в дельтоподібний м’яз (дітям шкільного віку і дорослим). Деякі вакцини вводяться підшкірно. Детальна інформація про введення вакцин наведена у розділах Загальні рекомендації з передової практики щодо введення вакцин від Консультаційного комітету щодо практики імунізації (ACIP) та : введення вакцин.
У пацієнтів з лімфедемою верхніх кінцівок (наприклад, у пацієнтів з раком молочної залози) найкраще використовувати іншу руку або інше місце.
Травма плеча, пов’язана з введенням вакцини (SIRVA), може бути спричинена ненавмисним введенням вакцини в тканини і структури під дельтовидним м’язом плеча (1).
Медичним працівникам слід впровадити процес для перевірки статусу вакцинації пацієнта під час кожного візиту, щоби вакцини вводилися відповідно до рекомендацій. Пацієнтів (або осіб, які здійснюють догляд) слід заохочувати зберігати історію (письмову або електронну) вакцинацій та передавати цю інформацію новим медичним працівникам та установам, щоби гарантувати своєчасність вакцинацій.
Цінні поради та підводні камені
|
Вказівки щодо введення вакцин дорослим
Параметр | Розмір голки | Коментарі |
|---|---|---|
Шлях введення | ||
Підшкірний | 23–25 калібр Довжина 5/8 дюйма | Голку слід вводити в жирову тканину над трицепсами. |
Внутрішньом'язовий | 23–25 калібр для ін'єкцій у дельтоподібний м'яз | Довжина голки визначається за статтю та вагою (див. нижче). |
За статтю та вагою для внутрішньом'язової ін'єкції | ||
Чоловіки або жінки, < 60 кг | Довжина 5/8–1 дюйм | Голка 5/8 дюйма може використовуватися для внутрішньом'язової ін'єкції в дельтоподібний м'яз лише якщо підшкірна тканина не береться у складку й ін'єкція виконується під кутом 90°. |
Жінки, 60–90 кг | Довжина 1–1,5 дюйма | — |
Чоловіки, 60–118 кг | Довжина 1–1,5 дюйма | — |
Жінки, > 90 кг | Довжина 1,5 дюйма | — |
Чоловіки, > 118 кг | Довжина 1,5 дюйма | — |
Одночасне введення різних вакцин
За рідкісними винятками одночасне введення вакцин є безпечним, ефективним і зручним. Воно особливо рекомендується, коли діти можуть бути недоступними для майбутньої вакцинації або коли дорослим потрібні кілька вакцин перед міжнародними подорожами. Винятком є одночасне введення пневмококової кон'югованої вакцини та менінгококової кон'югованої вакцини MenACWY-D (Menactra) дітям із функціональною або анатомічною аспленією — ці щеплення не слід проводити під час одного візиту, їх слід проводити з інтервалом ≥ 4 тижнів.
Одночасне введення може включати комбіновані вакцини (див. таблицю Вакцини, доступні в Сполучених Штатах Америки) або застосування ≥ 1 вакцини з одним антигеном. Більше однієї вакцини одночасно можна вводити у різні місця для ін'єкції та із використанням різних шприців.
Якщо живі вірусні вакцини (наприклад, проти вітряної віспи та кору-паротиту-краснухи [MMR]) не вводяться одночасно, їх слід вводити з інтервалом ≥ 4 тижнів.
Довідковий матеріал щодо введення вакцин
1. Barnes MG, Ledford C, Hogan K: A "needling" problem: Shoulder injury related to vaccine administration. J Am Board Fam Med 25(6):919–922, 2012. doi: 10.3122/jabfm.2012.06.110334
Обмеження, застереження і групи високого ризику
Обмеження та застереження — це умови, які підвищують ризик розвитку небажаної реакції на вакцину або порушують здатність вакцини виробляти імунітет. Ці стани зазвичай є тимчасовими, тобто вакцину можна ввести пізніше. Іноді у випадках, коли існує застереження, вакцинація показана, оскільки захисні ефекти вакцини переважають ризик розвитку небажаної реакції на вакцину.
Протипоказання — це стани, які підвищують ризик серйозної небажаної реакції. За наявності протипоказань вакцину вводити не слід.
Алергія
Для багатьох вакцин єдиним протипоказанням є серйозна алергічна реакція (наприклад, анафілактична реакція) на вакцину або на один з її компонентів.
Алергія на яйця є поширеною в Сполучених Штатах Америки. Деякі вакцини, вироблені в системах клітинної культури, включаючи більшість вакцин проти грипу, містять слідові кількості яєчних антигенів. Рекомендації CDC щодо вакцини проти грипу вказують, що пацієнтам з алергією на яйця в анамнезі слід вводити вакцину проти грипу. Алергія на яйця не вимагає додаткових заходів безпеки для вакцинації проти грипу, окрім тих, які рекомендовані для будь-якого одержувача будь-якої вакцини, незалежно від тяжкості попередньої реакції на яйця. Може бути використана будь-яка вакцина проти грипу, рекомендована з урахуванням інших факторів віку та стану здоров'я реципієнта. (див. CDC: короткий огляд: «Профілактика та контроль сезонного грипу за допомогою вакцин: рекомендації Консультаційного комітету щодо практики імунізації (ACIP) — Сполучені Штати Америки, 2023–2024 рр.»).
Синдром Гієна-Барре
Пацієнтам, у яких протягом 6 тижнів після попередньої вакцинації проти грипу або вакциною, до складу якої входять антигени дифтерії, правця та безклітинні антигени кашлюку (DTaP), розвинувся синдром Гієна-Барре (СГБ), вакцина може бути введена, якщо вважається, що користь вакцинації перевищує ризики. Наприклад, у пацієнтів, у яких синдром розвинувся після введення дози DTaP, лікарі можуть розглянути можливість введення дози вакцини у разі спалаху кашлюку, однак такі рішення слід приймати після консультації з лікарем-інфекціоністом.
Консультаційний комітет щодо практики імунізації більше не вважає наявність синдрому Гієна-Барре в анамнезі протипоказанням або застереженням щодо використання менінгококової кон'югованої вакцини, хоча він залишається зазначеним в аркуші-вкладиші (див. CDC: інформація про безпеку менінгококових вакцин).
Лихоманка або інше гостре захворювання
Висока гарячка (температура тіла > 39 °C) або важке захворювання без лихоманки вимагають відтермінування вакцинації, тоді як незначні інфекції, такі як застуда (навіть з невисокою гарячкою) — ні. Це застереження запобігає плутанині між проявами основного захворювання та можливими небажаними ефектами вакцини, а також запобігає накладанню небажаних ефектів вакцини на основне захворювання. Якщо це можливо, вакцинація відкладається до зникнення захворювання.
Вагітність
Вагітність є протипоказанням до вакцинації вакцинами проти кору/паротиту/краснухи, інтраназальною вакциною проти грипу (живою), вакциною проти вірусу вітряної віспи та іншими живими вірусними вакцинами.
Консультативний комітет щодо практики імунізації рекомендує відкласти вакцинацію 9-валентною вакциною проти вірусу папіломи людини та рекомбінантною вакциною проти герпесу до завершення вагітності (див. Рекомендований графік імунізації дорослих за медичним станом або іншими показаннями).
Імунодефіцит
Пацієнти з імунодефіцитом, як правило, не повинні отримувати живі мікробні вакцини, які можуть провокувати розвиток важких або смертельних інфекцій. Якщо імунодефіцит викликаний імуносупресивною терапією (наприклад, застосування високих доз кортикостероїдів [≥ 20 мг преднізону або еквіваленту протягом ≥ 2 тижнів], антиметаболітів, імуномодуляторів, алкілувальних сполук, опромінення), слід відмінити живі вірусні вакцини до відновлення імунної системи після лікування (інтервал часу залежить від використаної терапії). Пацієнти, які отримують імунодепресанти з приводу будь-якого з широкого спектру захворювань, включаючи дерматологічні, шлунково-кишкові, ревматологічні та легеневі захворювання, не повинні отримувати живі вірусні вакцини. Стосовно пацієнтів, які отримують тривалу імуносупресивну терапію, клініцисти повинні обговорити ризики та переваги вакцинації та/або ревакцинації зі спеціалістом з інфекційних захворювань.
Цінні поради та підводні камені
|
Пацієнти з ВІЛ-інфекцією зазвичай повинні отримувати інактивовані вакцини (наприклад, дифтерія-правець-безклітинний кашлюк [Tdap], поліомієліт [IPV], Hib) відповідно до стандартних рекомендацій. Незважаючи на загальну обережність щодо введення живої вірусної вакцини, пацієнтам із кількістю CD4-лімфоцитів ≥ 200/мкл (тобто без тяжкого імунодефіциту) можна вводити певні живі вірусні вакцини, включаючи вакцини проти кору-паротиту-краснухи (MMR). Пацієнти з ВІЛ-інфекцією, які раніше не отримували пневмококову кон'юговану вакцину або в яких анамнез вакцинацій невідомий, повинні отримати PCV15 або PCV20. Якщо вводиться вакцина PCV15, наступною слід ввести вакцину PPSV23 через ≥ 8 тижнів після дози вакцини PCV15.
Аспленія
Пацієнти з аспленією схильні до генералізованої інфекції у вигляді бактеріємії, в основному викликаної інкапсульованими мікроорганізмами, такими як Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis або Haemophilus influenzae типу b (Hib). Пацієнтам з аспленією слід вводити наступні вакцини (якщо це можливо — до спленектомії):
Кон'югована вакцина проти Hib: пацієнти отримують одноразову дозу і не отримують бустерної дози.
Менінгококова кон'югована вакцина (MenACWY): пацієнтам вводять 2 дози з інтервалом щонайменше 8 тижнів і бустерну дозу кожні 5 років.
Вакцина проти менінгококу В (MenB): пацієнти отримують 2-дозову серію вакцини MenB-4C з інтервалом ≥ 1 місяця або 3-дозову серію вакцини MenB-FHbp в моменти часу 0, 1–2 та 6 місяців (якщо доза 2 була введена щонайменше через 6 місяців після дози 1, доза 3 не потрібна; якщо доза 3 була введена через < 4 місяців після дози 2, то четверту дозу слід ввести щонайменше через 4 місяці після дози 3); вакцини MenB-4C та MenB-FHbp не є взаємозамінними (для всіх доз у серіях слід використовувати один й той самий препарат); якщо ризик зберігається, через 1 рік після первинної серії слід ввести 1 бустерну дозу вакцини MenB і проводити ревакцинацію кожні 2–3 роки. Вагітність: слід відкласти введення вакцини MenB до розрішення вагітності окрім випадків, коли є підвищений ризик і користь від вакцинації переважає потенційні ризики.
Пневмококова кон'югована (PCV15 таPCV20) та пневмококова полісахаридна (PPSV23) вакцини: пацієнти отримують одну дозу вакцини PCV20 або одну дозу вакцини PCV15 із наступним введенням дози вакцини PPSV23, якщо раніше вони не отримували пневмококову кон'юговану вакцину або анамнез їх вакцинацій невідомий. У дорослих із імунодефіцитним станом (включаючи вроджену або набуту аспленію), кохлеарним імплантатом або підтіканням спинномозкової рідини (СМР) слід розглянути можливість щонайменше 8-тижневого інтервалу між введенням вакцин PCV15 та PPSV23.
На основі клінічної оцінки можуть вводитися додаткові дози.
Трансплантація
Перед трансплантацією паренхіматозних органів пацієнти повинні отримати всі відповідні вакцини. Пацієнти, яким було виконано алогенну або аутогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин, повинні вважатися неімунізованими та отримувати повторні дози всіх відповідних вакцин. Лікування таких пацієнтів є складним, і рішення щодо вакцинації цих пацієнтів повинно прийматися після консультації з онкогематологом пацієнта та фахівцем із інфекційних захворювань.
Використання препаратів крові
Живі мікробні вакцини не слід вводити одночасно з переливаннями крові або плазми чи імуноглобуліну — ці препарати можуть впливати на утворення бажаних антитіл. В ідеалі, живі мікробні вакцини слід вводити за 2 тижні до або через 6–12 тижнів після введення імуноглобулінів.
До живих мікробних вакцин належать наступні:
Бацила Кальметта-Герена (БЦЖ) (для профілактики туберкульозу)
Вакцина проти холери
Вакцина проти вірусу грипу (LAIV)
Вакцини проти кору/паротиту/краснухи (MMR)
Вакцина проти вірусу кору / вірусу паротиту / вірусу краснухи / вірусу вітряної віспи (MMRV)
Вакцина проти поліомієліту (лише пероральна форма; в Сполучених Штатах Америки більше не ліцензована та недоступна)
Ротавірусна вакцина
Вакцина проти натуральної віспи та віспи мавп, жива, не здатна до реплікації
Вакцина проти тифу
Вакцина проти вірусу вітряної віспи (більше не доступна в Сполучених Штатах Америки)
Вакцина проти жовтої лихоманки
Безпечність вакцин
У Сполучених Штатах Америки безпечність вакцин забезпечується за допомогою двох систем спостереження — Системи звітності про побічні явища після вакцинації (VAERS) від CDC та Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) та Бази даних з безпечності вакцин (VSD).
VAERS — це програма безпеки, яка спонсорується FDA та CDC. VAERS збирає звіти від окремих пацієнтів, які вважають, що після недавньої вакцинації у них виникло побічне явище. Медичні працівники також повинні повідомляти про певні явища після вакцинації та можуть повідомляти про явища, навіть якщо вони не впевнені, що явища пов'язані з вакциною. Звіти VAERS надходять зі всіх Сполучених Штатів Америки та забезпечують швидку оцінку потенційних проблем із безпечністю. Однак звіти VAERS можуть показувати лише часовий зв'язок між вакцинацією та підозрюваним побічним явищем — вони не доводять причинно-наслідковий зв'язок. Таким чином, звіти VAERS необхідно додатково оцінювати за допомогою інших методів. Один із таких методів використовує VSD, в якій використовуються дані 11 великих організацій охорони здоров'я. Дані включають введення вакцини (відмічене в медичній документації в рамках стандартного медичного обслуговування), а також подальший медичний анамнез, включаючи побічні явища. На відміну від VAERS, VSD включає дані пацієнтів, які не отримали дану вакцину, а також тих, хто її отримав. В результаті VSD може допомогти відрізнити фактичні побічні явища від симптомів і розладів, що виникали одночасно після вакцинації, і таким чином визначити фактичну частоту небажаних явищ.
Тим не менше, багато батьків все ще стурбовані безпечністю дитячих вакцин та можливими небажаними ефектами (особливо аутизмом). Ці побоювання призвели до того, що деякі батьки не дозволяли вводити своїм дітям деякі або всі рекомендовані вакцини (див. розділ Небажання вакцинуватися). Як наслідок, серед невакцинованих дітей у Північній Америці та Європі все більш поширеними стають спалахи захворювань, які стали рідкісними через вакцинацію (наприклад, кір, кашлюк).
Одним із основних побоювань батьків є те, що вакцини можуть підвищувати ризик аутизму. Наведені причини включають:
Можливий зв'язок між комбінованою вакциною проти кору-паротиту-краснухи та аутизмом (див. Вакцина MMR та аутизм)
Імовірність того, що тимеросал може викликати аутизм (тимеросал є ртутним консервантом, що використовується в деяких вакцинах — див. Тимеросал і аутизм)
Застосування одночасно декількох вакцин, що вводяться відповідно до рекомендацій
У 1998 році в короткому звіті, опублікованому в журналі The Lancet, було заявлено про зв'язок між вірусом кору у вакцині MMR та аутизмом. Цей звіт привернув значну увагу ЗМІ в усьому світі, і багато батьків почали сумніватися в безпечності вакцини MMR. Однак The Lancet відкликав звіт, оскільки він містив серйозні наукові недоліки. Багато наступних великих досліджень не знайшли доказів зв’язку між використанням вакцин і ризиком розвитку аутизму (1). Комітет з оцінки безпеки імунізації Інституту медицини США розглянув епідеміологічні дослідження (опубліковані та неопубліковані), щоби визначити, чи вакцина проти кору-паротиту-краснухи та вакцини, що містять тимеросал, спричиняють аутизм, та виявити можливі біологічні механізми такого ефекту. На підставі доказів ця група відхилила причинно-наслідковий зв'язок між вказаними вакцинами та аутизмом (2).
Деякі занепокоєння щодо аутизму та дитячих вакцин стосувалися компонентів вакцини. Центром деяких із цих занепокоєнь був консервант тимеросал, хоча вакцина MMR ніколи його не містила. На сьогодні практично жодна вакцина, яку вводять дітям у Сполучених Штатах Америки, не містить тимеросалу. Невеликі кількості тимеросалу продовжують використовуватися в багатодозових флаконах вакцини проти грипу та в декількох вакцинах, призначених для застосування у дорослих. Інформацію про вакцини, які містять низькі рівні тимеросалу, можна знайти на веб-сайті Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (Тимеросал та вакцини). Тимеросал також міститься в багатьох вакцинах, що застосовуються в країнах з низьким рівнем життя.
Як і при будь-якому лікуванні, медичні працівники повинні обговорювати зі своїми пацієнтами відносні ризики та переваги рекомендованих вакцин (3). Зокрема, медичні працівники повинні переконатися, що батьки їхніх пацієнтів знають про можливі серйозні наслідки (включно зі смертю) дитячих захворювань, які можна попередити вакциною, таких як кір, інфекція, викликана гемолітичною паличкою типу b, та кашлюк. Також медичні працівники повинні обговорювати будь-які занепокоєння батьків щодо вакцинації їхніх дітей. До ресурсів для таких обговорень належать Розмова з батьками про вакцини для немовлят і Ресурси щодо вакцин для батьків від Центрів з контролю і профілактики захворювань.
Довідкові матеріали щодо безпечності вакцин
1. Gerber JS, Offit PA: Vaccines and autism: A tale of shifting hypotheses. Clin Infect Dis 48(4):456-461, 2009. doi: 10.1086/596476
2. Institute of Medicine Immunization Safety Review Committee: Immunization safety review: Vaccines and autism. Washington DC, National Academies Press, 2004.
3. Spencer JP, Trondsen Pawlowski RH, Thomas S: Vaccine adverse events: Separating myth from reality. Am Fam Physician 95(12):786–794, 2017. PMID: 28671426
Імунізація для мандрівників
Імунізація може знадобитися для подорожі до регіонів, де інфекційні захворювання є ендемічними (див. таблицю Вакцини для міжнародних подорожей). Цю інформацію можуть надати Центри з контролю та профілактики захворювань — телефонна служба (1-800-232-4636 [CDC-INFO]) та веб-сайт (Здоров'я мандрівників) працюють цілодобово.
Додаткова інформація
Можуть бути корисними наведені нижче англомовні ресурси. Будь ласка, зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цих ресурсів.
Центри з контролю та профілактики захворювань: Чинні графіки імунізації
Консультаційний комітет щодо практики імунізації (ACIP): спеціальні рекомендації щодо вакцин
ACIP: Рекомендований графік імунізації дорослих, Сполучені Штати Америки, 2024 рік
ACIP: загальні рекомендації з передової практики щодо введення вакцин
Дитяча лікарня Філадельфії: Навчальний центр з питань вакцинації
Європейський центр з профілактики та контролю захворювань (ECDC): графіки вакцинації в усіх країнах ЄС/ЄЕЗ
