Вакцина проти поліомієліту

Інактивована поліовірусна вакцина (IPV) містить суміш інактивованих формаліном поліовірусів типів 1, 2 та 3. Вакцина IPV може містити слідові кількості стрептоміцину, неоміцину та поліміксину В.

У Сполучених Штатах Америки жива ослаблена пероральна поліовірусна вакцина більше недоступна, оскільки вона може мутувати до штаму, що викликає поліомієліт, приблизно в одного з кожних 2,4 мільйона людей, які отримують вакцину.

Інактивована поліовірусна вакцина — єдина вакцина проти поліомієліту, яка вводиться в Сполучених Штатах Америки з 2000 року. Також доступні наступні комбіновані вакцини:

• Дифтерійний анатоксин / інактивована поліовірусна вакцина

• Дифтерійний анатоксин / вакцина проти гепатиту В / інактивована поліовірусна вакцина

• Дифтерійний анатоксин / кон'югована вакцина проти Haemophilus influenzae типу В / інактивована поліовірусна вакцина

• Дифтерійний анатоксин / кон'югована вакцина проти Haemophilus influenzae типу В / інактивована поліовірусна вакцина

IPV — це вакцина, що входить до планових щеплень у дітей (див. CDC: графік імунізації дітей та підлітків в залежності від віку).

Звичайна первинна вакцинація проти поліомієліту дорослих, які проживають у Сполучених Штатах Америки, не рекомендована, за винятком випадків, коли відомо або підозрюється, що дорослий невакцинований або неповністю вакцинований (див. CDC: графік імунізації дорослих в залежності від віку). Більшість дорослих, які народилися та виросли в Сполучених Штатах Америки, можуть припустити, що вони були вакциновані проти поліомієліту в дитинстві, якщо немає конкретних причин вважати, що вони не були вакциновані. Неімунізовані або неповністю імунізовані дорослі повинні пройти первинну серію з 3 доз. Повністю вакциновані дорослі особи з групи підвищеного ризику інфікування поліовірусом можуть отримати одноразову бустерну дозу вакцини IPV. Актуальна інформація про країни з високим ризиком захворювання на поліомієліт можна знайти на веб-сайті Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC) Здоров'я мандрівників: пункти призначення та Здоров'я мандрівників: поліомієліт.

У Сполучених Штатах Америки виявлено випадок вакцинного поліомієліту у невакцинованої людини, яка заразилася ним у штаті Нью-Йорк у липні 2022 року (див. Департамент охорони здоров'я штату Нью-Йорк: нагляд за стічними водами). Жителі штату Нью-Йорк в районах із повторним виявленням вірусу поліомієліту можуть мати вищий ризик інфікування та повинні дотримуватися оновлених рекомендацій щодо вакцинації від Департаменту охорони здоров’я штату Нью-Йорк (див. Департамент охорони здоров'я штату Нью-Йорк: поліовірусна вакцина).

Основним протипоказанням до застосування вакцини IPV є

• Тяжка алергічна реакція (наприклад, анафілаксія) після попередньої дози вакцини або на компонент вакцини

Основні застереження щодо застосування вакцини IPV:

• Середньотяжке або тяжке гостре захворювання з лихоманкою (вакцинація відкладається до розрішення захворювання)

• Вагітні жінки, які не мають підвищеного ризику поліомієліту (вони не повинні отримувати вакцину проти поліомієліту, навіть якщо немає доказів того, що вакцина завдає шкоди вагітним жінкам або їх плоду, однак, якщо вагітні жінки мають підвищений ризик зараження поліовірусом і потребують негайного захисту, може бути введена вакцина IPV)

Доза IPV становить 0,5 мл в/м або підшкірно.

4-дозова серія в/м введення проводиться у віці 2 місяців, 4 місяців, 6–18 місяців та 4–6 років. Як правило, комбінована вакцина використовується для перших 3 вакцинацій, а одноантигенна вакцина — для останньої дози. Якщо діти пропускають дозу IPV у віці від 4 до 6 років, їм якомога швидше слід ввести бустерну дозу.

Якщо для 4-дозового графіка (у віці 2, 4, 6 та 15–18 місяців) використовується вакцина DTaP-IPV/Hib, то у віці 4–6 років слід вводити додаткову бустерну дозу вакцини, що містить IPV (IPV або DTaP-IPV), результатом чого є 5-дозовий графік. Однак вакцину DTaP-IPV/Hib не слід використовувати для бустерної дози у віці 4–6 років. Мінімальний інтервал між дозами 4 та 5 повинен становити ≥ 6 місяців для оптимізації бустерної відповіді.

Для невакцинованих дорослих осіб із підвищеним ризиком інфікування поліовірусом рекомендується використовувати первинну серію IPV. Рекомендований інтервал між дозами 1 і 2 становить 1–2 місяці, а третя доза вводиться через 6–12 місяців. Якщо захист необхідний через 2–3 місяці, 3 дози вводяться з інтервалом ≥ 1 місяця. Якщо він необхідний через 1–2 місяці, з інтервалом ≥ 1 місяця вводяться 2 дози. Якщо він необхідний через < 1 місяць, вводиться 1 доза. У всіх випадках решту доз вакцини слід вводити пізніше, через рекомендовані проміжки часу, якщо людина залишається в групі підвищеного ризику.

Жодних побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням вакцини IPV, не спостерігалося. Оскільки вона може містити слідові кількості неоміцину, стрептоміцину та поліміксину В, у людей, чутливих до будь-якого з цих лікарських препаратів, може виникати алергічна реакція на вакцину.

Можуть бути корисними наведені нижче англомовні ресурси. Будь ласка, зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цих ресурсів.

1. Консультаційний комітет щодо практики імунізації (ACIP): Рекомендації ACIP стосовно вакцинації проти поліомієліту

2. Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC): вакцинація проти поліомієліту: інформація для медичних працівників

3. CDC: здоров'я мандрівників: пункти призначення

4. CDC: здоров'я мандрівників: поліомієліт

5. Європейський центр з профілактики та контролю захворювань (ECDC): поліомієліт: рекомендовані вакцинації