Вакцина проти вітряної віспи

Вакцина проти вітряної віспи містить ослаблений дикий штам вітряної віспи та слідові кількості желатину та неоміцину. Вона доступна у вигляді моноантигенної вакцини (вакцина проти вірусу varicella-zoster) або у вигляді комбінованої вакцини проти кору, паротиту, краснухи (MMRV) (вакцина проти вірусів кору/паротиту/краснухи/вітряної віспи).

Вакцина проти вітряної віспи — це вакцина, що входить до планових щеплень у дітей (див. CDC: графік імунізації дітей та підлітків в залежності від віку).

Одноантигенна вакцина проти вітряної віспи також рекомендована всім людям віком ≥ 13 років, які не мають імунітету до вітряної віспи (див. CDC: графік імунізації дорослих в залежності від віку).

Ознаки імунітету складаються з одного з наступних критеріїв:

• Документальне підтвердження отримання 2 доз вакцини проти вітряної віспи, що були введені з інтервалом ≥ 4 тижнів

• Наявність в анамнезі діагнозу вітряної віспи або оперізуючого лишаю, підтвердженого медичним працівником

• Лабораторне підтвердження рівня захисних антитіл проти вітряної віспи

• Народження в Сполучених Штатах Америки до 1980 року, за винятком медичних працівників і вагітних жінок

Вакцина проти вітряної віспи особливо рекомендується особам, які не мають ознак імунітету та можуть контактувати з вітряною віспою або переносити її, включаючи наступних:

• Медичні працівники

• Побутові контакти людей з імунодефіцитом

• Люди, які живуть або працюють у місцях, де існує ймовірність контакту з вірусом або його передачі (наприклад, вчителі, учні, працівники дитячих дошкільних закладів, резиденти та працівники спеціалізованих установ, ув'язнені та працівники виправних установ, військовий персонал)

• Жінки дітородного віку, які не є вагітними

• Підлітки та дорослі, які живуть в одному домі з дітьми

• Міжнародні мандрівники

Постконтактна вакцинація одноантигенною вакциною проти вітряної віспи рекомендується дітям без ознак імунітету та повинна пропонуватися дорослим без ознак імунітету. Вакцина є ефективною для профілактики або полегшення перебігу захворювання, якщо вона вводиться протягом 3 днів і, можливо, до 5 днів після контакту, однак вакцину слід ввести якомога швидше. Якщо контакт із вірусом вітряної віспи не призводить до розвитку інфекції, постконтактна вакцинація повинна індукувати захист при подальших контактах, навіть якщо вакцина вводиться через > 5 днів після експозиції.

Імуноглобулін проти вітряної віспи (див. таблицю Імуноглобуліни та антитоксини, доступні в Сполучених Штатах Америки) рекомендується застосовувати для постконтактної профілактики в людей, які не мають ознак імунітету, мають підвищений ризик розвитку важкої форми вітряної віспи та/або мають протипоказання до застосування вакцини проти віспи. До цих осіб належать:

• Люди з імунодефіцитом без ознак імунітету

• Вагітні жінки без ознак імунітету

• Новонароджені, матері яких захворіли на вітряну віспу протягом 5 днів до або 2 днів після пологів

• Госпіталізовані недоношені немовлята, які народилися на терміні вагітності ≥ 28 тижнів і матері яких не мають ознак імунітету проти вітряної віспи

• Госпіталізовані недоношені немовлята, які народилися на терміні вагітності < 28 тижнів, або чия маса тіла при народженні ≤ 1000 г, незалежно від наявності в матері ознак імунітету проти вітряної віспи

Протипоказання до застосування вакцини проти вітряної віспи включають:

• Тяжка алергічна реакція (наприклад, анафілаксія) після попередньої дози вакцини або на компонент вакцини

• Відомий тяжкий первинний або набутий імунодефіцит (наприклад, внаслідок лейкемії, лімфом, солідних пухлин, пухлин із залученням кісткового мозку або лімфатичної системи, СНІДу, тяжкої ВІЛ-інфекції, хіміотерапії або тривалого застосування імунодепресантів)

• За винятком випадків, коли відомо, що людина не має імунодефіциту, наявність в сімейному анамнезі родичів першого ступеня спорідненості із вродженим спадковим імунодефіцитом

• Підтверджена або підозрювана вагітність

Одноантигенна вакцина проти вітряної віспи може вводитися дітям віком від 1 до 8 років із ВІЛ-інфекцією, якщо відносна кількість CD4-клітин в них становить ≥ 15 %. Її можна вводити дітям віком > 8 років без ознак імунітету, якщо відносна кількість CD4-клітин в них становить ≥ 15 %, а абсолютна кількість CD4-клітин становить ≥ 200/мкл.

Застереження щодо застосування вакцини проти вітряної віспи:

• Середньотяжке або тяжке гостре захворювання з лихоманкою або без неї (вакцинація відкладається до розрішення захворювання)

• Нещодавнє (в межах 11 місяців) лікування препаратами крові, що містять антитіла (конкретний інтервал залежить від препарату)

• Застосування специфічних противірусних препаратів: ацикловіру, фамцикловіру або валацикловіру (якщо можливо, застосування цих лікарських препаратів припиняється за 24 години до вакцинації та не відновлюється протягом 14 днів після вакцинації)

Годування груддю не є протипоказанням до вакцинації. Жінки, які годують грудьми та не мають ознак імунітету, можуть бути вакциновані після пологів та продовжувати годувати грудьми.

Доза вакцини проти вітряної віспи становить 0,5 мл і вводиться підшкірно у 2 дозах: у віці від 12 до 15 місяців та у віці від 4 до 6 років. Якщо дітям, підліткам або дорослим ввели лише 1 дозу, рекомендується ввести наздоганяючу дозу. Рекомендований мінімальний інтервал між введенням першої дози та введенням другої наздоганяючої дози становить 3 місяці для дітей віком ≤ 12 років та 4 тижні для осіб віком ≥ 13 років. Друга доза може вводитися із будь-яким інтервалом, що перевищує мінімальний.

Якщо дорослі вважають, що вони не хворіли на вітряну віспу, або що вони, ймовірно, можуть контактувати із вірусом вітряної віспи або передавати його, необхідно виміряти рівні захисних антитіл для перевірки ознак імунітету і, таким чином, визначити необхідність вакцинації.

Протягом 5 місяців до або 2 місяців після вакцинації не слід вводити імуноглобуліни, особливо імуноглобулін проти вітряної віспи, оскільки імуноглобуліни можуть запобігти утворенню захисних антитіл.

Дітям з ВІЛ-інфекцією, які відповідають критеріям, вводять 2 дози одноантигенної вакцини проти вітряної віспи з інтервалом у 3 місяці. Оскільки порушення клітинного імунітету збільшує ризик розвитку ускладнень після вакцинації живою вакциною, таких дітей слід заохочувати повертатися для обстеження, якщо після вакцинації з'являється висип, що нагадує висип при вітряній віспі.

Показана пренатальна оцінка жінок на предмет ознак імунітету до вітряної віспи. Народження до 1980 року не вважається ознакою імунітету для вагітних жінок. Після завершення або переривання вагітності жінкам, у яких немає ознак імунітету, перед випискою слід ввести першу дозу вакцини, а другу дозу ввести через 4–8 тижнів, як правило, під час візиту після пологів. Жінкам слід рекомендувати уникати вагітності протягом 1 місяця після введення кожної дози.

Більшість побічних ефектів є мінімальними та включають короткочасний біль, болючість і почервоніння в місці ін'єкції. Іноді протягом 1 місяця після вакцинації у 1–3 % вакцинованих людей розвивається макулопапульозний або вітрянкоподібний висип. Реципієнти вакцин, у яких розвинувся цей висип, повинні старанно уникати контакту з людьми з імунодефіцитом до його зникнення. Поширення вірусу від реципієнтів вакцин до вразливих людей є рідкісним, але може призвести до серйозних проблем, включаючи пневмонію, гепатит, сильний висип та оперізуючий лишай з менінгітом. Однак такі проблеми виникають рідко.

Оскільки може розвинутися синдром Рея, реципієнти віком < 16 років повинні уникати застосування саліцилатів протягом 6 тижнів після введення вакцини.

Можуть бути корисними наведені нижче англомовні ресурси. Будь ласка, зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цих ресурсів.

1. Консультаційний комітет щодо практики імунізації (ACIP): Рекомендації ACIP стосовно вакцинації проти вітряної віспи

2. Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC): вакцинація проти вітряної віспи: інформація для медичних працівників

3. Європейський центр з профілактики та контролю захворювань (ECDC): вітряна віспа: рекомендовані вакцинації