Причинами зовнішніх пошкоджень сечового міхура є тупі травми або проникаючі поранення нижньої частини живота, тазу або промежини. Тупа травма — це найбільш поширений механізм, як правило, внаслідок різкого гальмування, наприклад, при автомобільній аварії на високій швидкості або падінні, або від зовнішнього удару в нижню частину живота. Найбільш поширеною супутньою травмою є перелом кісток тазу, який виникає у > 95 % випадків розриву сечового міхура, спричиненого тупою травмою. Інші супутні пошкодження спостерігаються при переломах довгих кісток, травмах центральної нервової системи та грудної клітки. На частку проникаючих поранень (найчастіше вогнепальні рани) припадає < 10 % травм сечового міхура.
Сечовий міхур є органом, який найчастіше ушкоджується під час хірургічних втручань на органах малого таза. Такі пошкодження можуть відбуватися при проведенні трансуретральних хірургічних втручань, гінекологічних процедур (найчастіше — при трансабдомінальній гістеректомії, кесарському розтині, висіченні об'ємних новоутворень у малому тазу) або при резекції товстої кишки. Сприятливими факторами є рубці від попереднього хірургічного втручання або променевої терапії, запалення та поширені пухлинні маси.
Травми сечового міхура класифікують як забої або розриви сечового міхура залежно від ступеня пошкодження, виявленого рентгенологічно. Розриви можуть бути позаочеревинними, внутрішньоочеревинними або комбінованими, частіше зустрічаються позаочеревинні.
До ускладнень травм сечового міхура відносяться інфекція (включаючи сепсис), стійка гематурія, уроасцит (вільна сеча в черевній порожнині внаслідок внутрішньоочеревинного розриву), гостре пошкодження нирок, утворення нориці, нетримання сечі та нестабільність сечового міхура.
Смертність при розривах сечового міхура від зовнішньої травми може становити 20 %. Вона скоріше зумовлена супутніми травмами, а не травмою сечового міхура.
Симптоми та ознаки травми сечового міхура
Симптоми пошкоджень сечового міхура можуть включати біль над лобком, нездатність до сечовипускання, гематурію, здуття живота, гіповолемічний шок (через кровотечу), азотемію, а також, у разі внутрішньоочеревинного розриву, — симптоми подразнення очеревини. При розривах сечового міхура внаслідок тупої травми майже завжди є перелом тазу і макрогематурія.
Травми сечового міхура, що відбуваються під час хірургічного втручання, зазвичай виявляються відразу інтраопераційно. Виявлені ознаки можуть включати екстравазацію сечі, раптове збільшення кровотечі, появу катетера сечового міхура в рані і здуття сечового дренажного мішка газом під час лапароскопії.
Діагностика травми сечового міхура
Ретроградна цистографія, за допомогою оглядової рентгенографії або КТ
Симптоми та ознаки, що свідчать про травми сечового міхура часто невиразні або неспецифічні; таким чином, діагноз потребує високого рівня підозрілості. Діагноз ставиться на основі даних анамнезу, фізикального обстеження, результатів рентгенологічного дослідження (наприклад, перелом кісток тазу) та наявності гематурії (переважно макроскопічної). Діагноз підтверджується ретроградною цистографією з використанням як мінімум 300 мл розбавленої контрастної речовини для безпосереднього заповнення сечового міхура. Можна використовувати просту оглядову рентгенографію або КТ, проте КТ забезпечує додаткову перевагу в оцінці супутніх внутрішньочеревних травм та переломів тазу. Знімки відтоку повинні бути отримані лише за умови використання простої оглядової рентгенографії. Якщо у чоловіків підозрюється розрив сечівника, уретрографію слід виконувати до введення уретрального катетера.
Ректальне обстеження слід виконувати всім пацієнтам з тупою чи проникаючою травмою для оцінки наявності крові, що з високою ймовірністю свідчить про супутню травму кишечника. Крім того, пацієнти жіночої статі повинні пройти ретельне обстеження органів малого тазу для оцінки вагінального ураження.
Лікування травми сечового міхура
Дренаж за допомогою катетера
Іноді хірургічне втручання
Контузії сечового міхура вимагають лише дренажу за допомогою катетера до припинення макрогематурії. Більшість випадків позаочеревинного розриву можна лікувати лише за допомогою відведення сечі через катетер, якщо сеча відходить вільно, а шийка сечового міхура, пряма кишка та піхва не ушкоджені. При ураженні шийки сечового міхура потрібне хірургічне втручання та відновлення для зменшення ризику розвитку нетримання. Аналогічно, хірургічне лікування показано у випадках постійної макрогематурії, утворення тромбу або супутньої травми прямої кишки або піхви. Усі проникаючі поранення сечового міхура та внутрішньоочеревинні розриви внаслідок тупої травми вимагають хірургічного втручання. Більшість травм сечового міхура трапляються під час хірургічного втручання, виявляються і виправляються інтраопераційно. Хірургічна пластика поранень сечового міхура може виконуватися із застосуванням відкритої або лапароскопічної методик.
Ключові моменти
Більшість пошкоджень сечового міхура від зовнішньої травми спричинена впливом тупих предметів; такі травми супроводжуються переломами тазу та макрогематурією.
Необхідно припускати даний діагноз, якщо має місце подібний механізм травми, надлобковий біль та болючість, нездатність до сечовипускання, гематурія, здуття сечового міхура та/або незрозумілий шок або перитонеальні ознаки.
Діагноз підтверджують за допомогою ретроградної цистографії.
Забиті місця і більшість позачеревних розривів можуть обходитись лише дренажем за допомогою катетера.
За наявності ускладнених позаочеревинних розривів та внутрішньоочеревинних розриві має виконуватися хірургічна ревізія.
Більшість травм сечового міхура під час хірургічного втручання виявляються та виправляються інтраопераційно.
