Індукція пологів

Індукція пологів може бути

• За медичними показаннями (наприклад, за наявності прееклампсії або порушення з боку плода)

• Вибірково (для контролю, коли відбуваються пологи)

Перед плановою індукцією необхідно визначити термін вагітності. Зазвичай планової індукції уникали на 39 тижні через відсутність доказів перинатальної переваги та занепокоєння більшою частотою кесаревого розтину та іншими несприятливими результатами. Ця практика може змінюватися, частково тому що дослідження 2018 року показало, що індукція жінок із низьким ризиком через 39 тижнів знижує частоту кесаревих розтинів (але не перинатальних несприятливих результатів) у порівнянні з очікуваним лікуванням (1).

Протипоказання до індукції включають наявність наступного:

• Трансфундальний розріз матки (наприклад, при кесаревому розтині або міомектомії)

• Міомектомія, що передбачає проникнення в порожнину матки

• Попередній класичний (вертикальний) кесарів розріз в потовщеній м’язовій частині матки

• Відкрита операція матері та плода (наприклад, закриття мієломенінгоцеле)

• Активний генітальний герпес

• Передлежання плаценти або передлежання судин

• Аномальне передлежання плода (наприклад, поперечне положення, передлежання пуповини, деякі типи диспропорції плода тазу)

Множинні попередні рубці на матці та сідничне передлежання є відносними протипоказаннями.

Якщо шийка матки закрита, довга і тверда (несприятливо), мета полягає в тому, щоб змусити шийку матки розкритися і стати стертим (сприятливо). Можна використовувати різні фармакологічні або механічні методи. Вони включають

• Мізопростол 25 мкг вагінально кожні 2-4 години або 25-50 мкг перорально кожні 2 години

• Простагландін E2, що вводиться внутрішньочеревним методом (0,5 мг) або у вигляді внутрішньовагінального пессарію (10 мг [простагландини протипоказані жінкам, які раніше перенесли кесарів розтин або операцію на матці, оскільки ці препарати підвищують ризик розриву матки])

• Окситоцин у низьких або високих дозах

• Використання ламінарії та трансцервікальних балонних катетерів, які можуть бути корисними, коли інші методи неефективні або існують протипоказання

• Механічна дилатація за допомогою катетера Фолея (тобто двопросвітного латексного) плюс мізопростол або окситоцин (1)

Як тільки шийка матки стає сприятливою, починають пологи.

Постійна в/в інфузія окситоцину є найбільш поширеним методом; вона є безпечною та економічно ефективною. Низька доза окситоцину вводять у дозі 0,5-2 міліодиниці/хвилина, збільшуючи їх на 1-2 міліодиниці/хвилина, зазвичай кожні 15-60 хвилин. Високі дози окситоцину вводять у кількості 6 міліодиниць/хвилина, збільшуючи їх на 1-6 міліодиниць/хвилина кожні 15-40 хвилин до максимальної кількості 40 міліодиниць/хвилина. При дозах > 40 міліодиниць за хвилину надмірна затримка води може призвести до водної інтоксикації. Необхідно контролювати застосування окситоцину з метою попередження тахісистолії матки (> 5 скорочень за 10 хвилин у середньому за 30 хвилин), що може негативно впливати на плід.

Зовнішній моніторинг плоду є рутинним; після амніотомії (навмисного розриву оболонок) може бути показаний внутрішній моніторинг, якщо статус плоду неможливо оцінити зовні. Амніотомія може бути проведена для підсилення пологів, коли голівку плода прикладають до сприятливої шийки матки і не можна балотувати (не плаває).