Назофарингеальні повітропроводи являють собою гнучкі трубки з одним кінцем, що розширюється (звідси їх синонім: назальні трубки) і скошеним іншим кінцем, який вставляється через ніздрі в горлянку.
(Див. також Відновлення та контроль прохідності дихальних шляхів, Як виконувати прийом закидання голови з підйомом підборіддя та прийом з висуванням нижньої щелепи, а також Як ввести ротоглотковий повітропровід.)
Встановлення фарингеальних повітроводів (як носоглоткових так і ротоглоткових) є попереднім етапом контролю прохідності верхніх дихальних шляхів у пацієнтів з апное або тяжкою дихальною недостатністю, що також включає
Правильне позиціонування пацієнта
Ручні прийоми висування нижньої щелепи
Метою всіх цих методів є усунення обструкції верхніх дихальних шляхів, викликаної розслабленим язиком, що лежить на задній стінці горлянки.
Показання для введення носоглоткового повітропроводу
Самостійно дихаючі пацієнти з обструкцією м’яких тканин верхніх дихальних шляхів
Іноді для дилатації та знеболювання носового проходу при підготовці до назотрахеальної інтубації
Ротоглоткові (назофарингеальні) повітроводи краще переносяться, ніж ротоглоткові (орофарингеальні) і більше підходять для пацієнтів з підвищеним блювотним рефлексом.
Назофарнгеальні повітроводи можуть використовуватися у тих випадках, коли не можуть бути використані орофарингеальні, наприклад, при травмах ротової порожнини або тризмі (обмеження відкривання рота, у тому числі при спазмі жувальних м'язів).
Штучна вентиляція мішком Амбу може бути також проведена через носоглоткові дихальні шляхи.
Протипоказання до введення носоглоткового повітропроводу
Абсолютні протипоказання:
Підозра на перелом гратчастої пластинки гратчастої кістки (основа черепа)
Повідомлялося про проникнення назофарингеального повітроводу у склепіння черепа через пошкоджену гратчасту пластинку, але ці випадки рідкісні.
Відносні протипоказання:
Значна травма носа
Ускладнення внаслідок встановлення назофарингеального повітропроводу
До ускладнень відносяться
Кровотеча з носа
Блювотний рефлекс та блювотні позиви у пацієнтів, які перебувають у свідомості
Синусит
Обладнання для носоглоткового повітропроводу
Рукавички, маска та халат
Рушники, простирадла або спеціальні комерційні пристрої, необхідні для встановлення шиї та голови в положення для інтубації
Різні розміри носоглоткових повітропроводів
Водорозчинна змащувальна речовина або знеболювальний гель
Відсмоктуючий апарат та катетер Янкауера; щипці Магілла (якщо необхідно видалити легкодоступні сторонні об'єкти і пацієнт не має блювотного рефлексу) при необхідності очищення глотки
Назогастральний зонд для відведення газів із порожнини шлунку (за необхідності)
Додаткові міркування щодо назофарингеального повітропроводу
Для поліпшення оксигенації та вентиляції можуть бути використані два повітроводи, по одному в кожній ніздрі.
Ротоглоткові трубки можуть використовуватися одночасно з носоглотковими трубками.
Носоглоткові трубки зазвичай можуть використовуватися навіть при серйозних травмах щелепно-лицьової області.
Хоча іноді використовуються місцеві вазоконстриктори та/або анестетики, докази того, що вони зменшують кількість ускладнень або біль відсутні.
Відповідна анатомія для встановлення назофарингеального повітропроводу
Вирівнювання зовнішнього слухового проходу з яремною ямкою може допомогти відкрити верхні дихальні шляхи та досягнути найкращого положення для огляду дихальних шляхів у разі потреби виконання ендотрахеальної інтубації.
Ступінь підйому голови, яка найкраще вирівнює вухо і яремну ямку, може бути різною (наприклад, відсутня у дітей з великим потиличним виступом, збільшена у пацієнтів з ожирінням).
Положення пацієнта під час проведення процедури встановлення носоглоткової трубки
Положення для інтубації — тільки за відсутності травми шийного відділу хребта:
Розташуйте пацієнта на ношах у положенні лежачи на спині.
Вирівняйте верхні дихальні шляхи для оптимального проходження повітря, помістивши пацієнта у правильне положення для інтубації (положення людини, що нюхає ранкове повітря: голова зігнута до переду за рахунок згинання в шийно-грудному відділі і розігнута в атлантоокципітальному суглобі). При правильному положенні для інтубації зовнішній слуховий прохід знаходиться на одній лінії з яремною ямкою. Для досягнення положення для інтубації може знадобитися помістити під голову, шию або плечі згорнуті рушники або інші матеріали, щоб шия була пригнута до тулуба, а голова розігнута в шиї. Для пацієнтів, які страждають на ожиріння, може знадобитися кілька згорнутих рушників або комерційний підголовник, щоб підняти плечі та шию на достатню висоту. Як правило, дітям поміщають м'яку підкладку під плечі, щоб зручно розмістити збільшений потиличний виступ.
Положення голови та шиї для відкриття дихальних шляхів: Положення для інтубації
А: голова пацієнта розташована на ношах; дихальні шляхи звужені. Б: вухо та яремна ямка вирівняні, обличчя розміщене паралельно до стелі (положення для інтубації), що дозволяє відкрити дихальні шляхи. За матеріалами Levitan RM, Kinkle WC: The Airway Cam Pocket Guide to Intubation, ed. 2. Wayne (PA), Airway Cam Technologies, 2007. |
Якщо передбачається можливе пошкодження шийного відділу хребта:
Помістіть пацієнта в горизонтальне положення на спині або на ношах з невеликим нахилом.
Уникайте рухів шиї і використовуйте тільки прийом висування нижньої щелепи або підйом підборіддя без нахилу голови, щоб мануально полегшити відкриття верхніх дихальних шляхів.
Покроковий опис процедури введення назофарингеального повітропроводу
При необхідності очистіть ротоглотку від виділень, блювотних мас або сторонніх предметів.
Визначте відповідний розмір дихальної трубки. При утриманні з боку обличчя правильний розмір трубки дорівнює відстані від кінчика носа до козелка вуха. Виміряйте довжину дихального шляху, щоб бути впевненим, що трубка не буде причиною обструкції.
Відкрийте ніздрі для покращення прохідності носового каналу. Огляньте обидві ніздрі, щоб визначити, на якому боці ніздря ширше.
Змастіть дихальні шляхи носоглотки водорозчинним змащувальним засобом або анестезуючим гелем, таким як лідокаїновий гель.
Повітроводи слід вставляти в напрямку від себе (не в напрямку до голови) паралельно дну носової порожнини, при цьому скіс кінчика повинен бути звернений до носової перегородки (тобто загострений кінець звернений до латеральної стінки, а відкритий кінець повітроводу звернений до носової перегородки). Обережно натискаючи потрібно провести повітропровід через носову порожнину під нижню носову раковину.
Якщо Ви відчуваєте опір, спробуйте трохи повернути повітропроводи (дихальні трубки) і спробувати просунутися далі. Якщо повітропровід все ще не проходить, спробуйте ввести його через іншу ніздрю.
Просувайте повітропровід у зворотному напрямку, поки край не досягне носового отвору.
Після процедури встановлення носоглоткового повітроводу
За необхідності слід проводити пацієнтові штучне дихання. Слід використовувати прийом закидання голови з підйомом підборіддя або прийом висунення нижньої щелепи, при необхідності, щоб підняти язика і не допускати, щоб він перешкоджав назофарингеальним повітроводам.
Необхідно здійснювати контроль за пацієнтом, виявляти та усувати будь-які перешкоди для правильної вентиляції та оксигенації.
Попередження та поширені помилки при використанні назофарингеального повітропроводу
Мінімізуйте ризик носової кровотечі, переконавшись, що загострений кінець скосу не ушкоджує носову перегородку; отвір має бути спрямований до перегородки, а загострений кінець має бути збоку.
Додаткова інформація
Можуть бути корисними наведені нижче ресурси англійською мовою. Будь ласка, зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цих ресурсів.
Roberts K, Whalley H, Bleetman A: The nasopharyngeal airway: Dispelling myths and establishing the facts. Emerg Med J 22:394-396, 2005.
Roberts K, Porter K: How do you size a nasopharyngeal airway? Resuscitation 56, 2003.
