Взяття зразків крові

ЗаRavindra Sarode, MD, The University of Texas Southwestern Medical Center
Переглянуто/перевірено бер. 2024

Спостерігалося поступове зниження загального рівня переливання крові через програми контролю крові пацієнтів. Загальна кількість компонентів, перелитих у 2019 році (наведені далі дані будуть неточними внаслідок COVID-19), становила приблизно 15 мільйонів одиниць (1), що є меншим показником порівняно з приблизно 16 мільйонами одиниць компонентів крові, перелитих у 2017 році в Сполучених Штатах Америки (2). Хоча переливання, ймовірно, безпечніше, ніж будь-коли, ризик (і сприйняття ризику громадськістю) вимагає надання інформованої згоди, коли це практично можливо.

У Сполучених Штатах Америки збір, зберігання та транспортування крові та її компонентів стандартизовані та регулюються FDA, AABB (раніше відомою як Американська асоціація банків крові), а іноді — державними або місцевими органами охорони здоров'я. Скринінг донорів включає розширену анкету та опитування щодо стану здоров’я; вимірювання температури тіла, частоти серцевих скорочень та артеріального тиску; визначення гемоглобіну (Hb). Деяких потенційних донорів відсторонюють тимчасово або назавжди (див. таблицю Деякі причини відстрочення або відмови у донорстві крові). Критерії відстрочення захищають потенційних донорів від можливих шкідливих ефектів донорства та захищають реципієнтів крові від хвороби.

Донорство цільної крові обмежується одним разом на 56 днів, тоді як донорство еритроцитів (RBC) шляхом аферезу (за один раз здається удвічі більше еритроцитів, при цьому відокремлена плазма повертається донору) обмежене одним разом на 112 днів. Донорство тромбоцитів під час аферезу обмежується до одного разу на 72 години і не може перевищувати 24/рік. За рідкісними винятками донори крові не отримують платню. (Див. також Американський Червоний Хрест для отримання інформації про відповідність донора вимогам.)

При стандартному донорстві крові приблизно 450 мл цільної крові відбирають у пластиковий пакет, що містить антикоагулянт-консервант. Цільну кров або концентрат еритроцитів з консервантом цитрат-фосфат-декстроза-аденіном, можна зберігати протягом 35 днів. Концентрат еритроцитів можна зберігати протягом 42 днів, якщо додається аденін-декстроза у фізіологічному розчині.

Аутологічне донорство, при якому використовується власна кров пацієнта, є менш бажаним у якості методу переливання крові. Коли це відбувається перед проведенням планової операції, за 2–3 тижні до операції збирають до 3 або 4 одиниць цільної крові або еритроцитарної маси. Після цього пацієнт отримує залізовмісні добавки. Таке вибіркове аутологічне донорство може розглядатися, коли сумісну кров важко отримати, оскільки пацієнт виробляє антитіла до антигенів еритроцитів або має рідкісну групу крові. Також доступні спеціальні процедури для збору та автотрансфузії крові, яка виділяється після травми та під час операції.

Таблиця
Таблиця

Довідкові матеріали загального характеру

  1. 1. Jones JM, Sapiano MRP, Mowla S, et al: Has the trend of declining blood transfusions in the United States ended? Findings of the 2019 National Blood Collection and Utilization Survey. Transfusion 61(Suppl 2):S1–S10, 2021. doi: 10.1111/trf.16449

  2. 2. Jones JM, Sapiano MPR, Savinkina AA, et al: Slowing decline in blood collection and transfusion in the United States - 2017. Transfusion 60(Suppl 2):S1–S9, 2020. doi: 10.1111/trf.15604

Проведення аналізів перед трансфузією

Донорський аналіз крові включає

Аналіз на сумісність

  • Аналізуються еритроцити реципієнта на антигени A, B та Rho(D)

  • Скринінг плазми реципієнта на наявність антитіл до антигенів еритроцитів

  • Включає тест на сумісність крові донора і реципієнта для забезпечення сумісності плазми реципієнта з антигенами на еритроцитах донорів

Тест на сумісність проводиться перед переливанням крові, проте в екстреній ситуації тестування проводиться після взяття крові з банку крові. Тестування також може допомогти діагностувати трансфузійні реакції.

Додавання тесту на сумісність крові донора і реципієнта з типуванням ABO/Rh та скринінгом на антитіла збільшує імовірність виявлення несумісності лише на 0,01 %. Таким чином, багато лікарень виконують комп'ютерні електронні тести на сумісність крові донора і реципієнта, а не фізичні тести на сумісність крові донора і реципієнта в тестовій пробірці для пацієнтів із негативним результатом скринінгу на антитіла. Якщо реципієнт має клінічно значуще антитіло до еритроцитів, донорська кров обмежується одиницями еритроцитів, що не містять відповідного антигену; подальше тестування на сумісність проводиться шляхом поєднання плазми реципієнта, еритроцитів донорів та глобуліну людини. У реципієнтів без клінічно значущих антитіл до еритроцитів негайний перехресний збіг за результатами тесту на сумісність крові донора і реципієнта, який пропускає антиглобулінову фазу, підтверджує сумісність із групами ABO.

Екстрене переливання здійснюється, коли для ретельного тестування сумісності недостатньо часу (зазвичай < 60 хвилин), оскільки пацієнт перебуває в стані геморагічного шоку. Коли час дозволяє (необхідно приблизно 10 хвилин), може бути взята кров для визначення групи ABO/Rh. За більш термінових обставин, переливаються еритроцити крові групи O, якщо група крові є невизначеною, і Rh-негативна кров переливається жінкам дітородного віку, якщо тип Rh невизначений; в іншому випадку можна використовувати Rh-негативну або Rh-позитивну кров групи О.

Запит на визначення групи крові та її сумісності з донорською може подаватися за обставин, які не обов'язково потребуватимуть трансфузії, як при хірургічному втручанні, при якому ризик кровотечі низький. Кров пацієнта буде взята для аналізу на антигени ABO/Rh та перевірена на антитіла. Якщо антитіла відсутні, і пацієнту потрібна кров, специфічний для групи крові ABO/Rh або сумісні еритроцити можна виділити без антиглобулінової фази перехресного аналізу на сумісність. Якщо наявне неочікуване антитіло, необхідно провести повне тестування. Запит на визначення групи крові та її сумісності з донорською подається для процедур, для яких характерний високий ризик кровотечі (наприклад, аортокоронарне шунтування), при цьому вказується кількість одиниць для перехресного аналізу на сумісність.

Визначення групи крові ABO та Rh (резус-фактора)

Для запобігання переливанню несумісних еритроцитів виконується визначення АВО групи крові донора та реципієнта (див. рисунок Сумісні типи еритроцитів). Як правило, кров для переливання повинна бути тієї самої групи ABO, що й у одержувача. У невідкладних ситуаціях або коли існують сумніви щодо правильної групи крові АВО або група є невідомою, переливаються упаковані еритроцити групи O з негативним резусом (не цільна кров — див. розділ «Гостра гемолітична трансфузійна реакція»), які не містять ані антигенів А, ані В; вони можуть використовуватися для пацієнтів з будь-якою групою крові АВО.

Сумісні типи еритроцитів

Rh-типування визначає, чи присутній фактор Rh Rho(D) у (Rh-позитивних) або відсутній у (Rh-негативних) еритроцитах. Пацієнти з Rh-негативним результатом повинні завжди отримувати Rh-негативну кров, за винятком невідкладних випадків, що загрожують життю, коли Rh-негативна кров недоступна. Пацієнти з Rh-позитивним статусом можуть отримувати Rh-позитивну або Rh-негативну кров. Іноді еритроцити деяких Rh-позитивних людей слабко реагують на стандартний тип Rh (слабкий D, або Du, позитивний), але ці люди все ще вважаються Rh-позитивними.

Скринінг на антитіла

Скринінг на антитіла для виявлення неочікуваних антитіл до еритроцитів зазвичай проводиться на крові, взятій від потенційних реципієнтів і пренатально на зразках крові матері. Неочікувані антитіла до еритроцитів є специфічними для антигенів групи еритроцитів, відмінних від A і B [наприклад, Rho(D), Kell (K), Duffy (Fy)]. Раннє виявлення є важливим, оскільки такі антитіла можуть викликати серйозні гемолітичні трансфузійні реакції або гемолітичне захворювання плода та новонародженого, і вони можуть значно ускладнити тестування на сумісність і затримати отримання сумісної крові.

Непрямий антиглобуліновий тест (непрямий тест Кумбса) використовується для скринінгу на наявність неочікуваних антитіл до еритроцитів (див. рисунок Непрямий антиглобуліновий тест [непрямий тест Кумбса]. Цей аналіз може бути позитивним за наявності неочікуваного антитіла до групи крові або за наявності вільного (не прикріпленого до еритроцитів) антитіла при аутоімунній гемолітичній анемії. Еритроцити реагента змішують із плазмою або сироваткою пацієнта, інкубують, промивають, тестують із антилюдським глобуліном і спостерігають за аглютинацією. Після виявлення антитіла визначається його специфічність. Знання специфічності антитіла допомагає оцінити його клінічну значущість, вибрати сумісну кров і лікувати гемолітичне захворювання плода та новонародженого.

Непрямий тест на антиглобулін (непрямий тест Кумбса)

Непрямий антиглобуліновий тест (непрямий тест Кумбса) використовується для виявлення антитіл IgG до еритроцитів (RBC) у плазмі пацієнта. Плазма пацієнта інкубується з реагентами RBC; потім додається сироватка Кумбса (антитіла до IgG людини або людські антитіла IgG). У разі виникнення аглютинації наявні антитіла IgG (аутоантитіла або алоантитіла) до еритроцитів. Цей тест також використовується для визначення специфічності алоантитіл.

Прямий антиглобуліновий тест (прямий тест Кумбса) виявляє антитіла, які покрили еритроцити пацієнта in vivo (див. рисунок Прямий антиглобуліновий тест [прямий тест Кумбса]). Він застосовується при підозрі на імуноопосередкований гемоліз. Еритроцити пацієнтів безпосередньо перевіряються антилюдським глобуліном і спостерігають на предмет аглютинації. Позитивний результат, якщо корелює з клінічними результатами та лабораторними показниками гемолізу, свідчить про аутоімунну гемолітичну анемію, медикаментозний гемоліз, трансфузійну реакцію або гемолітичне захворювання новонародженого.

Прямий тест на антиглобулін (прямий тест Кумбса)

Прямий антиглобуліновий тест (прямий тест Кумбса) використовується для визначення наявності на мембранах еритроцитів антитіл (IgG), що зв’язують еритроцити (RBC), або комплементу (C3). RBC пацієнта інкубують із антитілами до IgG та C3 людини. Якщо IgG або C3 зв'язуються з мембранами еритроцитів, відбувається аглютинація — позитивний результат. Позитивний результат свідчить про наявність аутоантитіл до еритроцитів. Позитивний результат тесту не завжди означає наявність гемолізу. Таким чином, результати завжди повинні корелювати з клінічними ознаками та симптомами.

Титри антитіл визначаються у випадках, коли в плазмі вагітної жінки або у пацієнта з хворобою холодових аглютинінів виявляють клінічно значуще, неочікуване антитіло до еритроцитів. Титр материнських антитіл досить добре корелює зі ступенем тяжкості гемолітичного захворювання в плода з відповідним антигеном та часто використовується для визначення напрямку лікування гемолітичного захворювання плода та новонародженого разом із ультразвуковим дослідженням та дослідженням амніотичної рідини.

Тестування на інфекційні захворювання

Препарати донорської крові перевіряються на наявність низки збудників інфекцій (див. таблицю Дослідження на передачу інфекційних захворювань).

Таблиця
Таблиця

Додаткова інформація

Можуть бути корисними наведені нижче англомовні ресурси. Будь ласка, зверніть увагу, що ПОСІБНИК не несе відповідальності за зміст цих ресурсів.

  1. CDC: Blood Safety Basics

  2. Посібник FDA від травня 2023 р.: Рекомендації щодо оцінки придатності донорів із використанням індивідуальних запитань з оцінки ризику для зниження ризику передачі вірусу імунодефіциту людини через кров та препарати крові.