Травматичний пневмоторакс — це потрапляння повітря в плевральний простір внаслідок травми, яке спричиняє частковий або повний колапс легені. Симптоми включають біль у грудях внаслідок причинного ушкодження та іноді задишку. Діагноз виставляється за результатами рентгенологічного дослідження органів грудної клітки. Лікування зазвичай передбачає проведення зондової торакостомії.
(Див. також Загальні відомості про травму грудної клітки).
Спонтанний пневмоторакс обговорюється в іншому місці.
Пневмоторакс може бути спричинений проникаючою або тупою травмою, багато пацієнтів також мають гемоторакс (гемопневмоторакс). У пацієнтів з проникаючими пораненнями, які перетинають середостіння (наприклад, рани медіально до сосків або до лопаток), або з тяжкими тупими травмами, пневмоторакс може бути викликаний розривом трахеобронхіального дерева. Повітря з пневмотораксу може проникати в м’які тканини грудної клітки та/або шиї (підшкірна емфізема) або середостіння (пневмомедіастинум).
Простий однобічний пневмоторакс, навіть якщо він є крупним, добре переноситься більшістю пацієнтів, за винятком випадків, коли у них є значуще основне захворювання легень. Однак напружений пневмоторакс може викликати важку гіпотензію, а відкритий пневмоторакс може порушувати вентиляцію.
Симптоми та ознаки травматичного пневмотораксу
Пацієнти з травматичним пневмотораксом зазвичай мають плевритичний біль у грудях, задишку, тахіпное та тахікардію.
Дихальні шуми можуть бути зниженими, при цьому над ураженою половиною грудної клітки відмічається коробковий перкуторний звук (переважно при більш крупних пневмотораксах). Однак ці результати не завжди присутні і їх може бути важко виявити у шумному оточенні при реанімації. Підшкірна емфізема викликає появу потріскування або хрускоту під час пальпації. Ці зміни можуть бути локалізовані у невеликій ділянці або у поширюватися на велику частину грудної стінки та/або переходити на шию — залучення великої площі вказує на розрив трахеобронхіального дерева.
Повітря в середостінні може створювати характерний хрусткий звук синхронний із серцебиттям (ознака Хаммена або хрускіт Хаммена), але цей симптом не завжди присутній, а також іноді спричиняється травмою стравоходу.
Діагностика травматичного пневмотораксу
Рентгенографія органів грудної клітки
Діагноз зазвичай виставляється за результатами рентгенологічного дослідження органів грудної клітки. Ультразвукове дослідження (проводиться біля ліжка пацієнта під час первинної реанімації, розширене цілеспрямоване ультразвукове дослідження при травмі [E-FAST]) і КТ більш чутливі до невеликих пневмотораксів, ніж рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.
Розмір пневмотораксу, зазначений у відсотках від об'єму половини грудної клітки, заповненого повітрям, можна оцінити за результатами рентгенологічного дослідження. Виражений у цифрах розмір є цінним показником головним чином для кількісної оцінки прогресування та розрішення, а не для визначення прогнозу.
Лікування травматичного пневмотораксу
Зазвичай зондова торакостомія
Лікування більшістю пневмотораксів проводиться шляхом введення торакостомічної трубки (наприклад, 28 Fr) у 5-й або 6-й міжреберний проміжок допереду відносно середньої пахвової лінії.
За пацієнтами з невеликими пневмотораксами та відсутністю симптомів з боку дихальної системи можна спостерігати шляхом проведення серійних рентгенологічних досліджень органів грудної клітки до повторного розправлення легені. В якості альтернативи можна встановити невеликий дренажний катетер із закрученим кінчиком. Проте в пацієнтів, яким проводитимуть загальну анестезію, штучну вентиляцію легень із позитивним тиском та/або перевозитимуть повітрям має розглядатися торакостомія катетером із закрученим кінчиком або зондова торакостомія, оскільки ці втручання можуть перетворити невеликий, простий (неускладнений) пневмоторакс на напружений пневмоторакс.
Якщо після зондової торакостомії зберігається великий витік повітря, необхідно запідозрити ушкодження трахеобронхіального дерева та провести бронхоскопію або невідкладну консультацію з хірургом.
Ключові моменти
Зміни при фізикальному обстеженні можуть бути незначними або відсутніми, особливо якщо пневмоторакс невеликий.
Хоча КТ та ультразвукове дослідження більш чутливі, рентгенологічне дослідження органів грудної клітки зазвичай вважається достатнім для встановлення діагнозу.
Зондова торакостомія показана, якщо пневмоторакс викликає дихальні симптоми, є помірним або великим, або якщо необхідне повітряне перевезення, штучна вентиляція легень із позитивним тиском або загальна анестезія.
