Переношене немовля — це немовля, народжене в термін вагітності ≥ 42 тижнів.
Причина переношування, як правило, невідома, але попередні післятермінові пологи підвищують ризик у 2–3 рази. Переношування може бути спричинене відхиленнями від норми, які впливають на фетальну гіпофізарно-надниркову вісь (наприклад,енцефалія, гіпоплазія надниркових залоз, вроджена гіперплазія надниркових залоз) та x-зчепленим хітіозом, пов’язаним із дефіцитом сульфатази плацентарних залоз.
Патофізіологія переношених немовлят
У більшості випадків ріст плоду триває до пологів. Однак у деяких випадках плацента уражає перебіг вагітності та розвиток численних інфарктів і небезпечної дегенерації, що призводить до плацентарної недостатності. У цих випадках плід отримує від матері неадекватні поживні речовини та кисень, що призводить до тонкого (внаслідок витрачання м’яких тканин), недоїдання немовляти зі зниженим вмістом глікогену та зменшення об’єму амніотичної рідини. Такі немовлята є незрілими і, залежно від того, коли розвивається плацентарна недостатність і тяжкості стану, вони можуть бути маленькими для гестаційного віку. Хоча плацентарна недостатність з незрілістю може виникати в будь-якому гестаційному віці, найчастіше у випадках вагітності, перебіг яких перевищує 41–42 тижні.
Ускладнення
Переношені немовлята мають більш високу частоту ускладнень та смертність, ніж доношені немовлята, значною мірою через наступні фактори:
Перинатальна асфіксія
Синдром аспірації меконію
Гіпоглікемія новонароджених
Перинатальна асфіксія може бути наслідком плацентарної недостатності, а також компресії спинного мозку внаслідок олігогідрамніону.
Синдром аспірації меконію може бути незвично тяжким, оскільки зменшується об’єм амніотичної рідини і, таким чином, аспірований меконій є менш розбавленим. Стійка легенева гіпертензія часто виникає після аспірації меконію.
Неонатальна гіпоглікемія є ускладненням, спричиненим недостатніми запасами глікогену або посиленим виробленням інсуліну (найчастіше спричиненим діабетом матері) у плода. Оскільки анаеробний метаболізм швидко використовує залишки глікогену, гіпоглікемія посилюється, якщо виникла перинатальна асфіксія.
Симптоми та ознаки переношеності в немовлят
Переношені немовлята знаходяться в свідомості та виглядають зрілими. Вони мають знижену кількість м’яких тканин, особливо підшкірних жирів. Шкіра може вільно звисати на кінцівках і часто суха та лущиться. Нігті та нігті довгі. Нігті, шкіра та пуповина можуть бути забарвлені меконієм, який відійшов в матку.
Діагностика переношеності в немовлят
Гестаційний вік та фізикальне обстеження
Переношеність діагностується на основі даних гестаційного віку новонародженого та результатів фізикального обстеження.
Визначення доношеної вагітності від Американської колегії акушерів та гінекологів (1)
Рання доношена: від 37 до 38 6/7 тижнів
Доношена: від 39 до 40 6/7 тижнів
Пізня доношена: від 41 до 41 6/7 тижнів
Переношена: ≥ 42 тижнів
Довідковий матеріал щодо діагностики
1. ACOG Committee Opinion No 579: Definition of term pregnancy. Obstet Gynecol 122(5):1139-1140, 2013. doi: 10.1097/01.AOG.0000437385.88715.4a
Лікування переношених немовлят
Лікування ускладнень
Покращення акушерської допомоги протягом останніх 2 десятиліть помітно зменшило кількість немовлят, народжених після 41 тижня вагітності, що також знизило частоту синдрому аспірації меконію.
Переношені та незрілі немовлята схильні до ризику гіпоглікемії, тому за ними слід спостерігати та лікувати відповідним чином.
Для немовлят з перинатальною асфіксією лікування залежить від тяжкості захворювання. Терапевтична гіпотермія може допомогти немовлятам з помірною або важкою енцефалопатією, які мали виражений ацидоз при народженні, низький бал за шкалою Апгар ≥ 5 хвилин та/або потребу в тривалій реанімації.
Ані частота випадків, ані тяжкість синдрому аспірації меконію не зменшуються ендотрахеальним відсмоктуванням під час пологів незалежно від очевидної в'язкості рідини або рівня активності немовляти, тому ендотрахеальну інтубацію слід резервувати для немовлят, які потребують штучної вентиляції легень або мають обструкцію дихальних шляхів, спричинену меконієм. Немовлята з синдромом аспірації меконію можуть потребувати допоміжної вентиляції; іноді корисна високочастотна вентиляція. Часто необхідно заспокоїти шкіру.
Лікування поверхнево-активними речовинами не знижує загальну смертність, але знижує ймовірність необхідності лікування екстракорпоральною мембранною оксигенацією (ЕКМО), тому поверхнево-активна речовина часто використовується у немовлят зі значним дихальним розладом. ЕКМО доступна у відносно небагатьох неонатальних центрах і загалом резервується для немовлят із гестаційним віком ≥ 34 тижнів з гіпоксичною дихальною недостатністю, рефрактерною до стандартного медикаментозного лікування.
Стійка легенева гіпертензія лікується підтримуючою терапією та інгаляційним оксидом азоту або іншими легеневими судинорозширювальними засобами.
